Я зібрав свою невелику колекцію народного примітиву. Давно хотів, щоб дома в мене були народні ікони. Шукав, купував їх на антикварному ринку — роздивляйся на землі, а тоді вибирав свої, справжні. Око мистця мені допомагало, адже я міг легко визначити, де річ справжня, а де підробка. Та й думаю, що серед непідробок міг вибрати найкращі, найцікавіші. […]
Read More… from Олег Тістол про народну ікону та бароко. Український наїв ХХ ст.
Виставки «Штиль» (6–21 березня) і «Летó» (10 червня — ?) провела Галерея сучасного мистецтва УКV у першій половині 1992 року. Обидва проекти — частина проголошеного Олександром Соловйовим 1991 року виставкового марафону-бліц актуального мистецтва. «Штиль» (концепція — Костянтин Акінша, Олександр Соловйов) за масштабністю й організацією вважають програмною виставкою 1992 року. На відміну від першої виставки галереї УКV «Художники Паризької комуни», […]
Виставка «Художники Паризької комуни» — спроба окреслити коло митців, котрі жили закритою спільнотою у сквоті на вул. Паризької Комуни, та легітимізувати їхню присутність у художньому полі Києва. Куратором виставки виступив Олександр Соловйов, мистецтвознавець, який у цей час почав співпрацювати з Тетяною Крендельовою і Галереєю сучасного мистецтва УКV. Галерея ще не мала свого приміщення, тому виставку […]
Read More… from Художники Паризької комуни. Резюме. Дослідниця — Катерина Яковленко
Син художника-сімдесятника Владислава Мамсікова[1], Максим Мамсіков 1988 року вступив на графічний факультет Київського державного художнього інституту. Навчання перервала строкова служба в армії, яка завершилася 1991 року. Як зазначає сам художник, він повернувся в час великих змін, коли все вже було іншим — суспільство, погляди, мистецтво: «все, що було заборонено раніше, можна було спокійно пробувати»[2]. У цей час […]
Read More… from Максим Мамсіков. Резюме. Дослідниця — Катерина Яковленко
Блакитне небо, в якому оптимістично ширяють дитячі повітряні кульки з дикунсько-яскравими принтами… Зелені газони, вздовж яких під музичку в навушниках бігають собі прихильники здорового способу життя… Лінія океанського горизонту, в якій зливається блакить води та неба… Білий пісок полудневих пляжів, по якому ліниво, медитативно прогулюються купальники, що заслужили свій відпочинок. Насичені кольори щастя, сонця і […]
Read More… from Олег Байшев про мистецьку практику Максима Мамсікова
«Человек и человек. Человек как универсальная модель мира. Человек — жест, человек — знак. В истоках — трагизм, страсти, мятежность. Через них — к оптимизму и вере»[1]. Сергій Панич, 1989 рік У цих коротких рядках Сергія Панича, написаних для виставки «7+7» 1990 року, чи не найкраще розкрито суть його творчості, його ставлення до людини, світу, […]
Read More… from Сергій Панич. Резюме. Дослідниця — Тетяна Жмурко
Пейзажисти ХХІ ст. демонструють цілісний погляд на світ та природу, обираючи конкретні сюжети та, зазвичай, залишаючись вірними обраним мотивам упродовж тривалого часу – серії «Ю.Б.К.» О. Тістола, «Українські мотиви» А. Криволапа, «Велика прогулянка», «Мікс», «Газони» М. Мамсікова тощо. Таке звернення до серійності є важливим для розуміння художником свого завдання в становленні сучасного українського живопису. Великий формат – ще […]
Лаконічність – певний стрижень. Мінімальними, скупими засобами досягти – це ближче за щось барочне. Але в морській серії дозволив собі вольності. Україна має свій особливий, унікальний досвід. Істрію, географічне положення, на межі двох цивілізацій. Коли прийшли всі ці фонди, приїхали західні куратори, вони не розуміли, що ми робимо. Вони почали вистроювати у нас ситуацію під […]
Read More… from Максим Мамсіков про лаконічність у своїх роботах
Художниця Оксана Вікторівна Чепелик народилася в Києві в родині архітекторів. Закінчила архітектурний факультет Київського державного художнього інституту та аспірантуру Центрального науково-дослідного інституту експериментального проектування навчальних будівель у Москві. Згодом навчалася за кордоном — у Парижі й Амстердамі. Навчаючись, Чепелик шукала медіа, котрі якнайкраще розкривали б її ідеї. З кінця 1980-х вона працювала в експериментальному театрі […]
Read More… from Оксана Чепелик. Резюме. Дослідниця — Катерина Блудова
Колектив художників створений 1994 р. харків’янами Сергієм Братковим, Борисом Михайловим, Сергієм Солонським та Вітою Михайловою. «Група швидкого реагування» була сформована після того, як куратор Марта Кузьма запросила Б. Михайлова та С. Браткова взяти участь у виставці «Алхімічна капітуляція» у Севастополі, АР Крим, 1994 р.[1] Під час виставки художники зробили дві роботи («Жертвоприношення богу війни» та «Ящик для трьох літер»), в яких означились програмна […]
Read More… from Група швидкого реагування. Резюме. Дослідниця — Олександра Осадча