Reviews Archive - Page 16 of 28 - Research Platform Online Tool

Костянтин Акінша про серії робіт Арсена Савадова і Георгія Сенченка “Без назви (Мавпи)”, “Без назви (Урни)”, “Заспокой моє серце”, “Без назви (Солдатики)” та “Загублений рай”

“The artists have tried to unite in this strange memorial their images of European and American culture, to create a kind of heroic simulationism. “Europe is a gigantic storehouse of libraries; it’s gigantic accumulation of dust, and now we are trying to create from this dust a can of Campbell’s soup,” Savadov says. The 18th-century […]

Галина Скляренко про роботу Арсена Савадова і Георгія Сенченка “Печаль Клеопатри”

«…Все почалося з «Печалі Клеопатри» молодих киян Арсена Савадова та Юрія Сенченка. Вона стала тим, що зветься «окрасою сезону» 1987 року, викликавши справжній естетичний шок у відвідувачів всесоюзної молодіжної виставки «Молодість країни», що проходила в Москві. Твір наче навмисно дражнив своєю програмною анти естетичністю, суцільними перебільшеннями, своєю брутальністю та якоюсь абсурдистською грою з образами, їхнім […]

Ганна Циба та Олександр Соловйов про роботу Арсена Савадова і Георгія Сенченка “Печаль Клеопатри”

«В 1988 году вышел молодежный номер журнала «Искусство», где шла речь как раз об этих художниках и новом искусстве. К слову, для этого номера я написал статью о «Печали Клеопатры» Савадова и Сенченко – эта картина тогда действительно всем «снесла крышу». Она стала вообще символом этого «другого» искусства»[1]». [1] Циба Г., Соловьев А. «Матч-пойнт 88». […]

Про роботу “Печаль Клеопатри” // Українська культура 1980-1990-х років

«Своєрідною емблемою українського постмодернізму стала картина Арсена Савадова “Смуток Клеопатри” (1987 р.). На ній зображено чоловікоподібну матрону верхи на тигрі. Картина сповнена іронічної цитатності: широкоплеча Клеопатра подібна до “Колгоспниці” В. Мухіної, титанічних “баб” Є. Вучетича; та й сама композиція — це парафраз “Принца Бальтазара Карлоса” Д. Веласкеса. Це звернення до Веласкеса, мабуть, не є випадковим, […]

Федір Тетянич – чи не єдиний представник культури українського андеграунду, що, доречно сказати, так і не отримала свого остаточного оформлення, який вступив у діалог з попередниками ідеї

Федір Тетянич – чи не єдиний представник культури українського андеграунду, що, доречно сказати, так і не отримала свого остаточного оформлення, який вступив у діалог з попередниками ідеї. Його творчості властива риса, яка наскрізь пронизує покоління шукачів, а саме виняткова утопічність, доведена до меж можливого авангардом і сміливо перейдена спадкоємцями. Сконструйована Тетяничем «Біотехносфера» знаходиться в одному […]

Наприкінці 1960-х він починає будувати свої біотехносфери – конструкції для життя людини у Космосі.

Наприкінці 1960-х він починає будувати свої біотехносфери – конструкції для життя людини у Космосі. Як і славетний «Летатлін» Володимиора Татліна, всі вони мали суто художньо-концептуальний характер і для «польоту» не були придатні, так само як і пізніші проекти Тетянича, «плащ-палатка – дельтаплан». У них продовжувала жити не тільки вічна мрія людини подолати простір, летіти Всесвітом, […]

Василь Рябченко. Резюме. Дослідниця – Дар’я Шевцова

Василий — это «соль земли», художник, чувствительный к лучистому сиянию южных берегов Украины. Его особенная художественная археология заново открывает старинные мифы, хотя и сохраняет в себе форму близкой мне славянской «неотесанности». Юрій Онух З тексту до виставки «Степи Європи» (1993) Василь Рябченко — живописець, графік, автор фотографій, об’єктів та інсталяцій. Народився 1954 року в Одесі […]

Федір Тетянич про монументальне оформлення готелю “Росія” у м. Смоленськ

У Смоленську була ситуація дуже цікава. У вісімдесятому році відкривалася Олімпіада в Москві, і таким чином в Смоленськ було направлено багато коштів і найвідоміших мистців. Смоленськ – ворота Росії. З Прибалтики запросили художників, але вони не змогли вирішити складні завдання, що були пов’язані з архітектурою. На фасаді готелю «Росія» був козирок, розрахований на певну вагу. […]

«Стратегія Савадова та Харченко нагадує тих митців, які, згідно зі словами американської художниці Марти Рослер, «як астронавти розважали нас показом місць, у які ми ніколи не сподівалися потрапити: військова фотографія, трущобна фотографія, субкультурна чи культова фотографія, фото чужинців-бідняків, фотографія відхилень…»»

У фотографічній серії «Донбас», що є частиною колаборативного мегапроекту «Deepinsider» київських художників Арсена Савадова та Олександра Харченко, вони створюють провокативну ситуацію на вугільних шахтах України. Повсякденність «підземного» життя справжніх шахтарів перервана присутністю художників, фотографів та кількох чоловіків-моделей, одягнутих у балетні пачки. Митці роблять «важкий» репортаж з метафоричної зони, в якій Тартари злиті з Еросом та […]

Ольга Петрова про Олега Тістола та Коснятина Реунова: про еклектизм, поп-арт та реді-мейд. Мистецтвознавці рефлексії, 2004

Молоді українці інтуїтивно, навпомацки формували концептуальне мистецтво. Тоді ще не знайомі з філософією постмодернізму Костянтин Реунов та Олег Тістол декларували «боротьбу за красу стереотипів». Термін «стереотип» викликав згадку про масові стереотипи Ендрю Воргола, але тут ішлося про стереотипи класичного мистецтва. К.Реунов — автор терміна «національний постеклектизм» — натура спонтанна, вибухова, у власних композиціях переймався колажуванням олійного письма з суто ужитковими […]