Пов'язані виставки
Пов'язані профайли художників
Пов'язані роботи художників
“The artists have tried to unite in this strange memorial their images of European and American culture, to create a kind of heroic simulationism. “Europe is a gigantic storehouse of libraries; it’s gigantic accumulation of dust, and now we are trying to create from this dust a can of Campbell’s soup,” Savadov says. The 18th-century French etchings of monkeys made for a zoology textbook, the classical vases, and the illustrations by secondary 19th-century artists for Milton’s Paradise Lost are no more than this dust – material for archeology.
But this excavation of the remains of anonymous European artifacts is also an archeology of American modernism. Endless plates of classical urns excavated in Rome at the dawn of the 18th century, reproduced in the albums of Piranesi, are not very different from Warhol’s Marilyn. This schizophrenic multiplication of images pursued mankind long before the origin of the culture of commercial advertising. But classical urns painted on tarpaulin or pairs of huge monkeys in various colors look like contemporary art viewed from the Middle Ages. These repeating reproductions are painted by hand. This handmade-ness reaches the extent of its absurdity in the series of oval pictures with battles of toy soldiers, which are four-meter-high pencil drawings. The huge black canvases with inscribed copper plates look like funeral monuments for the pre-ironical world. The inscriptions, naive and sentimental verses written by a young Chinese poet whose name in translation means Eternal Child, inspired Savadov and Senchenko to create this requiem.
[…]
The mausoleum erected by Savadov and Senchenko is a farewell the eighties, a manifestation of postmodernism its decline. Like European and American artists of the nineties, Savadov and Senchenko found themselves in the cemetery of culture and decorated it with their own script. Thus they liberated themselves.[1]” –
Художники намагалися об’єднати в цьому дивному меморіалі образи європейської та американської культури, щоб створити свого роду симуляцію героїзму. “Європа є гігантським бібліотечним сховищем, це – гігантське скупчення пилу, і тепер ми намагаємося створити з цього пилу банку супу Кемпбелл,” – говорить Арсен Савадов. Французькі гравюри мавп 18-го сторіччя, зроблених для зоологічного підручника, класичні вази та ілюстрації другорядних художників 19-го століття для “Загубленого раю”, Мільтона не більш, ніж цей пил – матеріал для археології.
Але розкопки останків анонімних європейських артефактів – це також археологія американського модернізму. Нескінченні пластини з класичними урнами, викопаними в Римі на зорі 18-го століття, відтворені в альбомах Піранезі, не дуже відрізняються від зображень Мерлін, Енді Уорхола. Це шизофренічне множення образів переслідувало людство задовго до зародження культури комерційної реклами. Але класичні урни, намальовані на брезенті або пари величезних мавп в різних кольорах виглядають як сучасне мистецтво на погляд з середньовіччя. Повторювані репродукції намальовані вручну і ця ручна робота сягає найвищого ступеня своєї безглуздості в серії овальних картин з битвами солдатиків, олівцевих малюнках, які мають чотири метри в ширину. Величезні чорні полотна з мідними пластинами схожі на похоронні пам’ятники пре-іронічної світу. Написи на пластинах, наївні і сентиментальні вірші, написані молодою китайською поетесою, ім’я якої в перекладі означає Вічна Дитина. Вони надихнули Савадова і Сенченка створити цей реквієм.
[…]
Мавзолей, зведений Савадовим і Сенченко, – це прощання з вісімдесятими, прояв постмодернізму та його занепад. Як і європейські та американські художники дев’яностих, Савадов і Сенченко знайшли себе на кладовищі культури та прикрасили його на власний розсуд. Завдяки чому вони звільнилися.[2]
[1] Kostantin Akinsha. Savadov & Senchenko. Works 1990-1991. – Berman E.N.Gallery – Exhibition Catalogue – May 1992.
[2] Переклад дослідника