Пов'язані профайли художників
Пов'язані роботи художників
Пов'язана бібліографія
«…Все почалося з «Печалі Клеопатри» молодих киян Арсена Савадова та Юрія Сенченка. Вона стала тим, що зветься «окрасою сезону» 1987 року, викликавши справжній естетичний шок у відвідувачів всесоюзної молодіжної виставки «Молодість країни», що проходила в Москві. Твір наче навмисно дражнив своєю програмною анти естетичністю, суцільними перебільшеннями, своєю брутальністю та якоюсь абсурдистською грою з образами, їхнім значенням та змістом. А й справді, що означає цей наче позачасовий, надісторичний пейзажах з вулканом, ця величезна важка, кремезна жіноча постать (Клеопатра) верхи на тигрові, що має сказати суцільний жовтий колір з різким чорним та червоним контуром, яким обведено зображення? Це – все й нічого. Це – «отака собі картина». А ще – це зовсім нове мистецтво, що живиться вже не враженнями реальності, не інтерпретує дійсність, а творить зовсім новий світ, який існує за своїми примхливими законами. Він вигаданий. І тому в ньому може бути все, що завгодно: наприклад, тут іронічно перетлумачується композиція парадного портрета, створеного всесвітньо відомим Дієго Веласкесом в XVII сторіччі – «Портрет принца Карлоса Бальтасара». Проте, ця «витівка» тут не головне. Вона, можливо, лише підказує деякі особливості нової естетики, в якій «нове мистецтво» стає певним «кривим дзеркалом» для мистецтва в цілому, яка не має на меті щось стверджувати, чогось навчити, яка більш приховує, ніж розкриває…
«Печаль Клеопатри» стала, так би мовити, «маніфестом» нового українського мистецтва»[1].
[1] Скляренко Г. Під знаком «Клеопатри» // Україна – 16 квітня 1990. – С. 12-13