Пов'язані роботи художників
Пов'язані профайли художників
Наприкінці 1960-х він починає будувати свої біотехносфери – конструкції для життя людини у Космосі. Як і славетний «Летатлін» Володимиора Татліна, всі вони мали суто художньо-концептуальний характер і для «польоту» не були придатні, так само як і пізніші проекти Тетянича, «плащ-палатка – дельтаплан». У них продовжувала жити не тільки вічна мрія людини подолати простір, летіти Всесвітом, яка в 1960-ті вже стала дійсністю, а й несподівано відбивалися зовсім інші – не науково-технічні, а соціально-психологічні проблеми свого часу. Біотехносфери Тетянича – з металевих або дерев’яних конструкцій: то у вигляді геометрично правильних чистих білих , як в структурах Малевича, ромбоподібних форм, то зовсім інші – зібрані зі смітникових відходів (старого паперу, уламків дерева, тканини тощо), близькі до естетики «бідного мистецтва» та «мерцбау» Курта Швіттерса – поступово все більше перетворювалися на схованки, на місця усамітнення і місця «виживання» людини-художника у жорсткому і байдужому до нього світі. Показово, що в 1970-і Ілля Кабаков теж звернувся до теми польоту, втечі, зникнення, створював інсталяції «Людина, яка вилетіла в космос зі своєї квартири», «Комаров, що полетів» тощо, і вони виглядають надзвичайно близькими до тих, що робив Тетянич. Однак, якщо Кабаков здійснив свої «польоти» через вигадано-реальних героїв, Федір Тетянич сам став персонажем власних творів, на собі перевіряючи стан польоту-зникнення, складаючи моделі своїх біотехносфер для себе, як для іншого.