Пов'язані профайли художників
Пов'язані роботи художників
У фотографічній серії «Донбас», що є частиною колаборативного мегапроекту «Deepinsider» київських художників Арсена Савадова та Олександра Харченко, вони створюють провокативну ситуацію на вугільних шахтах України. Повсякденність «підземного» життя справжніх шахтарів перервана присутністю художників, фотографів та кількох чоловіків-моделей, одягнутих у балетні пачки. Митці роблять «важкий» репортаж з метафоричної зони, в якій Тартари злиті з Еросом та Хаосом. Вугільна шахта, з її важкими умовами та елементами ризику постає як гострий приклад реальності робочого класу. Поселення шахтарів в Україні нагадують своєрідне добровільне гетто, у якому шахтарі існують як герметична соціальна група зі своїми соціальними кодами та етичною системою. Шахта служить як дивна версія «катакомбної культури» і одночасно як особливий «клуб», екстремальне чоловіче середовище, що вимагає напруженого використання тіла, як маскулізоване місце – «лише для чоловіків». Подібні місця були типовим конвен- ційним видом документальної фотографії, митці вторгалися у них як у зазвичай недоступні. Ці місця підвищували відчуття хоробрості чи маніпулятивності фотографа, який входив у небезпечну або обмежену ситуацію. Стратегія Савадова та Харченко нагадує тих митців, які, згідно зі словами американської художниці Марти Рослер, «як астронавти розважали нас показом місць, у які ми ніколи не сподівалися потрапити: військова фотографія, трущобна фотографія, субкультурна чи культова фотографія, фото чужинців-бідняків, фотографія відхилень…». Митці досліджують ідентичність двох маргінальних груп: найбільш радикальної культурної групи в українському суспільстві – сучасних митців, та найбільш типової соціальної групи – шахтарів. Змішання та пертурбації також виникають як результат конфронтації між ге- теросексуальністю, конвенційно асоційованою з місцем, та симульованою стереотипною гей-інтервенцією художників, їх стратегія трансформації масмедійної семантики у певному сенсі відображає спрямування бажаної культурної агресії. Художники змінили методологію появи на Ідеологію присутності. Вони намагаються переглянути самообслу- говуючий культурний простір, надаючи йому недостатньої здатності звернення до суспільства. Цей проект свідомо по- збавлений традиційної культурної саморефлексії, і вливається у маскультові жанри як надзвичайно адаптоване шоу. Він дає оперативне визначення тотальної позиції аутсайдера у сучасній культурі.