Олександр Верещак. Резюме. Дослідниця — Ксенія Малих

Олександр Верещак   Олександр Верещак народився 14 лютого 1971 року в Дніпродзержинську (нині — Кам’янське). Навчався у Дніпропетровському художньому училищі ім. Євгена Вучетича (нині — Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж) на факультеті монументального живопису, потім у Харківському державному художньому інституті (нині — Харківська державна академія дизайну і мистецтв) на факультеті монументального живопису. У ХДХІ Верещак познайомився з художницею […]

Read More… from Олександр Верещак. Резюме. Дослідниця — Ксенія Малих

Савадов-Сенченко. Резюме. Дослідниця – Катерина Блудова

Савадов Арсен Володимирович та Сенченко Георгій Миколайович народилися в 1962 році в м. Києві, УРСР, в обох батьки були художниками. Перше знайомство художників (а тоді ще школярів), відбулося в 1973 році, під час екзаменів на вступ до Республіканської художньої школи (нині Державна художня середня школа ім. Т. Г. Шевченка), Київ, УРСР, яку обидва закінчили в […]

Read More… from Савадов-Сенченко. Резюме. Дослідниця – Катерина Блудова

Олег Тістол. Резюме. Дослідниця — Катерина Яковленко

Олег Тістол народився 1960 року в селищі Врадіївка на Миколаївщині. У дитинстві жив у Миколаєві, там вступив до дитячої художньої школи, яку організувала його мати1. У місті в той час жило багато митців-шістдесятників, яких переселяли в Миколаїв із різних частин СРСР. Як розповідає Тістол, тоді він уперше познайомився з творчістю Пікассо, Сезанна. Це справило на молодого […]

Read More… from Олег Тістол. Резюме. Дослідниця — Катерина Яковленко

«Перці» про діяльність одеських митців у Москві. 2014.

Л.С.: В Москве больше психопатов. Нельзя, конечно, рассматривать всех московских художников под одним углом зрения. Но Одесса всегда ориентировалась на более старшее поколение, не на Фурманный переулок. Лариса [Резун-Звездочетова] равнялась на круг «мухоморов», а мы, Лейдерман и Ануфриев — на старших: на Кабакова, Монастырского, Булатова. Монастырский был воспитатель. Он принимал у себя одесситов, все показывал, был […]

Read More… from «Перці» про діяльність одеських митців у Москві. 2014.

Tetiana Tolstaya and Lana Godoberidze about Larisa Zvezdochetova artworks. 1993.

Zvezdochetova also takes part in a magic turnover of everyday kitch objects, childhood memories, and high art clichés. She has said that she wants to recover in her work everything that art ignored amateur embroidery by provincial women on collective farms, 1950s postcards, “deer” carpets from communal apartments, matchbox labels showing the battleship Aurora, chocolate […]

Read More… from Tetiana Tolstaya and Lana Godoberidze about Larisa Zvezdochetova artworks. 1993.

Віктор Кочетов. Резюме. Дослідниця – Дар’я Шевцова

«…можно сказать, что остановленное на фотографии переводит увиденное в вечность. Мне кажется, что не нужно специально останавливать прекрасное, — пусть оно идет дальше и пусть остается прекрасным то, что уже остановлено». Віктор Кочетов   Віктор Кочетов народився 1947 року в Харкові. З фотографією художник познайомився ще в дитинстві: батько-військовий багато фотографував, і маленький Віктор завжди брав […]

Read More… from Віктор Кочетов. Резюме. Дослідниця – Дар’я Шевцова

Седнівські пленери. Резюме. Дослідниця – Валерія Шиллер

Седнівські пленери — двомісячні творчі резиденції, які організовувала Спілка художників УРСР у Будинку творчості і відпочинку Художнього фонду Української РСР «Седнів» у містечку Седнів на річці Снов на Чернігівщині. У сучасній українській художній критиці під седнівськими пленерами зазвичай мають на увазі пленери 1988, 1989 і 1991 років, які проходили під керівництвом тодішнього голови молодіжної секції Спілки […]

Read More… from Седнівські пленери. Резюме. Дослідниця – Валерія Шиллер

Роман Пятковка. Резюме. Дослідниця — Дар’я Шевцова

Роман Пятковка народився 1955 року в Харкові. Закінчив електроенергетичний факультет Харківського політехнічного інституту та Вищі постановочні курси для художників по світлу в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (нині — Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого). По закінченні навчання майже вісім років працював головним художником зі світлового оформлення в Театрі юного глядача в Харкові, […]

Read More… from Роман Пятковка. Резюме. Дослідниця — Дар’я Шевцова

Juri (Yuri) Rupin (1946 – 2008) was at the very beginning of the artistic movement that later became known as the Kharkiv School of Art Photography. One of the Vremya group founders, he moved to Lithuania in late 1980’s, changing his first name from Yuri to Juri, and that move signaled the end of the Vremya group as an art collective. A rebellious soul, an enthusiastic advocate of the group’s methods and approaches, and a Kharkiv photography cronicler  (his novel A Photographer’s Diary from the KGB Archives was published on-line), Rupin based his own work on breaking the Soviet taboos and conventions in art.  The Death of A Cow pictured slaughtering, butchering and carving a carcass, November 7 debunked the hypocrisy of the Great October Revolution Day demonstrations. But his prevailing interest lay in nude photography, one of the worst sins according to the socialist realism canons.  Tatiana Pavlova in her The Vremya Group’s Time essay which is part of this project writes: “Pornography was a criminal offense in the Soviet Union, and the legal definition was so vague that any photographer who took a nude picture could be easily charged as authorities saw fit. This was one of the many ways the government used to keep the people in check by arbitrarily assigning guilt. But prohibiting the photographing of nude models ‘in inappropriate circumstances,’ i.e. outside of a bathhouse, created a legal loophole that was used by Jury Rupin in his impressive Sauna (1972). Bursting with protest energy, Rupin’s pictures of male bathhouse scenes were an act of defiance.”

[…]

Read More… from Juri (Yuri) Rupin (1946 – 2008) was at the very beginning of the artistic movement that later became known as the Kharkiv School of Art Photography. One of the Vremya group founders, he moved to Lithuania in late 1980’s, changing his first name from Yuri to Juri, and that move signaled the end of the Vremya group as an art collective. A rebellious soul, an enthusiastic advocate of the group’s methods and approaches, and a Kharkiv photography cronicler  (his novel A Photographer’s Diary from the KGB Archives was published on-line), Rupin based his own work on breaking the Soviet taboos and conventions in art.  The Death of A Cow pictured slaughtering, butchering and carving a carcass, November 7 debunked the hypocrisy of the Great October Revolution Day demonstrations. But his prevailing interest lay in nude photography, one of the worst sins according to the socialist realism canons.  Tatiana Pavlova in her The Vremya Group’s Time essay which is part of this project writes: “Pornography was a criminal offense in the Soviet Union, and the legal definition was so vague that any photographer who took a nude picture could be easily charged as authorities saw fit. This was one of the many ways the government used to keep the people in check by arbitrarily assigning guilt. But prohibiting the photographing of nude models ‘in inappropriate circumstances,’ i.e. outside of a bathhouse, created a legal loophole that was used by Jury Rupin in his impressive Sauna (1972). Bursting with protest energy, Rupin’s pictures of male bathhouse scenes were an act of defiance.”

Леонід Вартиванов. Резюме. Дослідниця — Ксенія Малих

Леонід Вартиванов народився 23 квітня 1966 року в Києві. Закінчив Державну художню республіканську школу (нині — Державна художня середня школа імені Т. Г. Шевченка) та відділення монументального живопису Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури). Під час служби в лавах Радянської армії брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986), що згодом […]

Read More… from Леонід Вартиванов. Резюме. Дослідниця — Ксенія Малих