За півтора седнівські місяця Сергій створив полотна «Поранений птах», «Ми», «Ходіння по воді», «Політ на одному крилі», «Здрастуй». Загальний соціальний підтекст цього циклу — дослідження суті людського духу, фатальні моменти суспільних струсів. Тло картин умовне, іноді проступає пейзаж — вгадується земля, води, небо. Подеколи це простір без певної первісної природи. Його підпорядковано одній людській фігурі […]
Read More… from Ірина Сизоненко про Сергія Панича на седнівських пленерах
«Осенью 1987-о года Сергей Панич работает в Карпатах. Впечатления от увиденного оказались настолько сильными, что привели к рождению работ, в которых живописный язык художника приобрел окончательную зрелость. Сегодня мы можем судить об этой серии (преобладание красного дало ей одноименное название) по небольшому осколку, оставшемуся от нее, – маленькому полотну «Карпаты». Другие, более значительные вещи попали […]
Read More… from Валерій Сахарук про твір Сергія Панича “Карпати”
Творчий шлях Сергія Паніча, безумовно, вписаний у русло знаменитої «Нової хвилі». Попри образотворчу екзальтованість новонародженого трансавангарду його стиль був і залишається здебільшого реалістичним. Проте недарма Паніча називають провідним представником українського нео-експресіонізму: атмосфера його живопису насичена візіонерством в дусі Вільяма Блейка та макабричною пост-чорнобильською поетикою. Паніч – хіба лише «попутник» української Нової хвилі: його ім’я так […]
Один з талановитих представників неоекспресіонізму серед живописців України. Його шлях у мистецтво був традиційний і болісний водночас. Духовні пошуки Сергія Панича повинні збудити у глядачів ті самі поривання до гуманізму та моральних витоків. Його творчість можна визначити як заклик до духовності, людяності.[Сизоненко І. В чисельнику – троє, в знаменнику – людство / І. Сизоненко. // […]
«Единственный интерес вызывало так называемое молодежное искусство, разрешенное официально – его бесспорным лидером в то время оставалась Галина Неледва. «Футбольное поле» (1984) является образцом тональной живописи, характерной для этого направления. Уплотненность больших цветовых масс фона, активность живописной материи, общее тональное единство – таковы особенности этого этюда» [Валерий Сахарук. Текст к каталогу «Становления». – Киев, 2015, […]
Read More… from Валерій Сахарук про роботу Сергія Панича “Футбольне поле”
Олександр Клименко зростав у родині вчительки у Ворошиловграді (нині — Луганськ). У дитинстві він часто подорожував, бував у музеях Москви, Ленінграда, Мінська, часто їздив до Прибалтики, де познайомився з тогочасним мистецтвом цих республік. Його творчість можна розділити на два періоди: період фігуративного (1983–1999) та абстрактного (від 1999 року і дотепер) живопису. Обидва періоди об’єднує любов до […]
Read More… from Олександр Клименко. Резюме. Дослідниця — Катерина Яковленко
Те, що в нього з’являються абсолютно нові серії в нових технологіях, нових техніках, – це говорить про Клименка як активного актуального художника. […]
Виставка «Київська мистецька зустріч» («Kiyiv Art Meeting»), організована куратором державної галереї «Аліпій» Валерієм Сахаруком у співпраці з Єленою Селіною та Робертом Румасом в київському «Українському домі», стала однією зі знакових подій в історії сучасного мистецтва України 1990-х років. За підтримки Міжнародного фонду «Відродження» на виставці мали бути представлені твори польських, російських та українських художників, які […]
Read More… from «Київська мистецька зустріч». Резюме. Дослідниця — Ксенія Утєвська
Ця виставка розпочинає цілу низку вернісажів, що мають відбутися досить динамічно, у стислий термін, без довгої, ґрунтовної підготовки. Це саме миттєвий (правда, ця так звана мить може охопити півроку-рік) синхронний зріз. І самі виставки передбачають скороминучість. Тому програма умовно й називається «Марафон-бліц». Мета організаторів – репрезентувати не стільки безгрішні, скільки багато в чому спірні версії […]
Read More… from Марафон-бліц: інтерв’ю Лесі Авраменко із Олександром Соловйовим
Валерія Трубіна належить до українських «нових ніжних»[1] — художників, чий творчий дебют припадає на кінець 1980-х років і пов’язаний він з офіційною академічною освітою та культурою, однак тематично й естетично їхня творчість уже відповідала новому часу — вільному, революційному, психоделічному. Валерія Трубіна народилася в сім’ї лікарів у Луганську, до 10 років жила з батьками на Сахаліні. […]
Read More… from Валерія Трубіна. Резюме. Дослідниця — Катерина Яковленко