Ірина Сизоненко про Сергія Панича на седнівських пленерах


Опублікований коментар

За півтора седнівські місяця Сергій створив полотна «Поранений птах», «Ми», «Ходіння по воді», «Політ на одному крилі», «Здрастуй». Загальний соціальний підтекст цього циклу — дослідження суті людського духу, фатальні моменти суспільних струсів. Тло картин умовне, іноді проступає пейзаж — вгадується земля, води, небо. Подеколи це простір без певної первісної природи. Його підпорядковано одній людській фігурі чи двофігурній композиції. Митець залюбки використовує дуже занижену лінію обрію. Звідси виникає монументальність у трактуванні героя. На картині зображено мізансцену у театрі людського буття, в якому герой заклопотаний пошуком істини в духовній історії цивілізації. Напруга експресивної інтонації повістуванння підтримується експресією колориту. Проте композиційні та художні прийоми — лише засіб передачі у фокусі сприймання духовної проекції героя на сучасного глядача. І це усвідомлений акт для того, щоб порушити стереотипи сприймання, спонукати до співпереживання, співпричетності, діалогу, розмови, роздумів» [Сизоненко І. В чисельнику – троє, в знаменнику – людство /Созоненко І. // Вітчизна. – 1990. – № 7, с. 207-208]