Арсен Савадов, Георгій Сенченко. 1994. Голоси кохання. Мультимедійна інсталяція: відео, перформанс. Близько 90’

Автор роботи

• Арсен Савадов
• Георгій Сенченко
• Савадов-Сенченко

Тривалість відео: 90 хв

Категорія: Відео, Мультимедійна інсталяція

Створено: 1994 р.

Місце створення: Севастополь, Крим, Україна

Публікації Дослідницкої платформи

Від реакції до думки. Частина 1: Реактивні твори доби незалежності

Эхо любви

Опис роботи

Роботу було створено для виставки «Алхімічна капітуляція», що проходила на військовому кораблі «Славутич» в Севастополі, АР Крим, (1994, куратор: Марта Кузьма^[1])  протягом двох днів. Для здійснення проекту Савадов і Сенченко тиждень жили на кораблі та знімали його команду разом із запрошеними перформерами, серед яких були Льоша Макет з музичного гурту Іванов Даун, (у відео грає на баяні), а також перформер на прізвище Олександров^[2].

Фільм можна поділити на три умовні частини (відповідно до того, як вони були показані на виставці «На межі. Українське мистецтво 1985-2004»).

В даному відео художники вперше використовують образи чоловіків в балетних пачках. Поєднання підкресленої мужності з елементами травесті стало знаковим в численних подальших роботах Савадова-Сенченка^[3].

Ідея проекту почасти співзвучна віршу Артюра Рембо «П’яний корабель», який є своєрідним гімном творчій уяві та утвердженням свободи. Фільм сповнено цитувань. Наприклад, життя товариства моряків має переклички з фільмом Сергія Ейзенштейна «Броненосець “Потьомкін”», а момент, де матроси тягнуть якір є алюзією на твір російського художника Іллі Рєпіна «Бурлаки на Волзі». Також в одні зі сцен з’являється половина копії скульптури Донателло «Георгій Побідоносець», зробленої з пап’є-маше^[4] (передостання ілюстрація). В фільмі мають місце абсурдні сцени, наприклад, момент, де чоловік у повному водолазному спорядженні тоне в майже пустій ванній.

^[1] Перша директорка Центру сучасного мистецтва Джорджа Сороса в Києві – (Примітка дослідника)

^[2]  Інтерв’ю з Олександром Соловйовим

^[3] А пізніше й Савадова окремо, наприклад в серії «Донбас-шоколад». Пізніші роботи зводять тему чоловічих товариств, з їхніми специфічними правилами та звичками, до центрального мотиву його творчості. – (Примітка дослідника)

^[4] Ця скульптура була зроблена художниками ще в 1992 році під-час резиденції PostAnaestesia у Мюнхені, НІмеччина

Коментар дослідника

Робота передбачає варіативність експонування. Для кожної нової експозиції робота видозмінювалася: додавався звук, а такод варіювалася кількість та розмір екранів, на яких вона демонструвалася.

Так вперше у вигляді синхронізованої 3-канальної проекції робота була показана виставці «На межі. Українське мистецтво 1985-2004», 2015, PinchukArtCentre, Київ, Україна (остання ілюстрація).

Історична довідка

На відкритті художники представили роботу як мультимедійну інсталяцію, що включала в себе відео, яке демонструвалося на трьох невеликих телевізорах, та об’єкти, які були задіяні в фільмі та привезені художниками із собою з кіностудії Довженко: муляжі кораблів, підводних човнів, літаків. Все це було встановлено на палубі корабля. Також в одну з ночей відео проектувалося на величезному екрані, також на палубі.

На початку 1990-х років точилася боротьба між Україною та Російською Федерацією за Чорноморський флот. Команда корабля вважала «даний проект провокацією на фоні складних відносин Росії та України щодо розподілу флоту. Але сама ідея полягала в тому, що це була капітуляція простору політичного перед простором мистецтва. Ідея проекту звертала увагу до мутації, до поняття алхімії, тобто кожний художник мав свою рефлексію щодо розуміння даної теми»^[1]. В мистецтві же в той час як раз була експозиційна криза, куратори були в пошуку альтернативних локацій, тож у цій виставці співпала медійна, політична і репрезентаційна проблематика^[2]. До того ж кураторка виставки, Марта Кузьма вперше почала позиціонувати мистецтво в політичній площині.

^[1] Марта Кузьма. Персональний жест як спосіб обмеження [Електронний ресурс]: http://artmedium.com.ua/archives/1111

^[2] Інтерв’ю з Олександром Соловйовим

Історія експонування:

1994, Алхімічна капітуляція, Корабель «Славутич», Севастополь, АР Крим

1994, ISEA (V International Symposium on Electronic Art (П’ятий симпозіум електронного мистецтва)), Гельсінкі, Фінляндія

1994, New Media Topia, ЦДХ, Москва, Російська Федерація

рік невідомий, Ars Electronica, Австрія

рік невідомий, Мистецький Арсенал, Київ, Україна

2015, «На межі. Українське мистецтво 1985-2004», яка проходила в PinchukArtCentre, Київ, Україна

Виставки

Пов'язані документи

Експозиція виставки «Барбарос», 1995, документ, цифрова фотографія

Експозиція виставки «Барбарос», 1995, документ, цифрова фотографія

Експозиція виставки «Барбарос», 1995, документ, цифрова фотографія

Джерела

• Катерина Андрєєва про виставку New Media Topia в Центральному будинку художника в Москві та, зокрема, роботу Арсена Савадова і Георгія Сенченка “Голоси кохання”

• Марта Кузьма. Персональний жест як спосіб обмеження // EXCESsus – С. 27
• Шиллер В. ЭХО ЛЮБВИ [Електронний ресурс] / Валерія Шиллер // Korydor. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://www.korydor.in.ua/ua/context/eho-ljubvi-savadov-senchenko.html.