Верещак—Зінець. Сієста / Моменти. 1998. Відео, 02′ 51″

Автор роботи

Тривалість відео: 2 хв x 51 сек

Категорія: Відео

Техніка: відео

Матеріали: відео

Створено: 1998

На замовлення / за підтримки: ?

Місце створення: Київ

Місце знаходження: архів Олександра Верещака

Опис роботи

Коротку відеороботу створено на основі запозичених кадрів із гостросюжетного американського фільму «Сієста» (1987) режисерки Мері Ламберт. Художники посекундно перемонтували найдраматичнішу сцену фільму, надавши їй своїм втручанням ще більшої драматичності. «Сієста / Моменти» починається зі сцени, де герої відео — жінка і чоловік — після сексу ніжно і втомлено торкаються одне одного, але майже кожен їхній рух повторюється кілька разів, як loop-ефект, базовий при створенні треків в електронній музиці. Цей ефект сповільнює рухи героїв і надає їм тривожності. Оригінальна аудіодоріжка за рахунок перемонтажу теж деформується і створює передчуття трагедії. Раптово відчиняються двері, і з’являється розлючена жінка з великим ножем. Відчуття тривоги наростає, адже глядач усвідомлює, що біда неминуча, а рухи героїв такі повільні. Жах, лють, відчай, божевілля, екзальтовані тіла героїв, розкладені на секундні кадри, виявляються в десятки разів сильнішими, ніж в оригінальній сцені фільму. Розлючена жінка з ножем таки вбиває ту, котра за мить до її появи ще насолоджувалася любощами, а чоловік у відчаї намагається втримати в руках її уже неживе, але ще тепле тіло. В момент найбільшої напруги сюжет, сягнувши кульмінації, зненацька починає розвиватися у зворотному напрямку. Жінка з ножем залишає кімнату, оголена жінка знову дивиться з ніжністю на чоловіка, який спить. Історія повертається до свого початку — до стану сієсти.

Ця робота постала як реакція художників на дедалі більшу популярність кіно зі спецефектами. Звуковий ряд роботи створено імпровізаційно, першочерговим завданням був відеоряд. За словами одного з авторів роботи Олександра Верещака, перетворення, яких зазнав звук, дуже їм сподобалися й аудіодоріжку залишили без змін.

Цю роботу разом із відео «Шпрехен зі дойч?» було створено під час семінарів «Відеоконтекст», організованих за сприяння Центру сучасного мистецтва Сороса в Києві 1998 року.

Гліб Вишеславський, досліджуючи розвиток українського відео-арту, відніс роботу «Сієста / Моменти» Верещака—Зінець до типу апропріаційного відео, популярність якого він пов’язує якраз із семінарами «Відеоконтекст». На думку Олександра Соловйова й Аліси Ложкіної, апропріація як прийом прижилася у відео-арті набагато довше, ніж у живописі, тому що використання чи присвоєння чужого відеоматеріалу з економічних причин було зручніше і поширеніше, ніж створення власного.

Джерела