Арсен Савадов, Георгій Сенченко. Печаль Клеопатри. 1987. Полотно, олія. 275 × 330 см

Автор роботи

Розміри: 275 см x 330 см

Категорія: Живопис

Техніка: живопис

Матеріали: олія, полотно

Створено: 1987 р.

Місце створення: Київ, Україна

Опис роботи

“Печаль Клеопатри” є прямим посиланням на картину Дієго Веласкеса «Кінний портрет інфанта Балтазара Карлоса». Саме з цієї роботи тандему Савадова-Сенченка” починаються дискусії про український постмодерністський живопис. На картині зображено жінку, котра сидить верхи на тигрі, який мчить безлюдною пустелею. На передньому плані зображено фрагмент скинутого постамента. Апокаліптичний пейзаж і тигр у дусі снів Сальвадора Далі, порушені пропорції, несподівані деталі на зразок червоного контуру навколо тигра і дивним пасом шерсті у нього на животі, ірраціональність і еротизм — усе в цій роботі справляло враження.

Вперше цю картину було експоновано на Всесоюзній виставці молодих художників «Молодість країни» 1987 року в Манежі у Москві, де вона викликала справжній фурор серед художників і критиків і її придбала Galerie de France. Після цього роботу було показано на ярмарку сучасного мистецтва FIAC у Парижі в рамках презентації колекції Galerie de France, де її придбали в приватну колекцію Армана. Відтоді вона не експонується публічно. Чи то через комерційний успіх, чи то через нову образність у мистецтві, чи через хвилю обговорень і обурень навколо неї, «Печаль Клеопатри» вплинула на покоління українських живописців, передусім київських, які формувалися наприкінці 1980-х —у 1990-х роках.

 

[1]

«— А яка взагалі історія цієї роботи?

— Вона створювалася дуже швидко й емоційно. Ми написали її у співавторстві з художником Георгієм Сенченком. Це перша картина, яка нас об’єднала. Він навчався на театральному, а я — на факультеті живопису, і ми дружили. Я планував йти з інституту і перейти на дворічні курси режисури до Міхалкова, але малювати продовжував. А наша “Клеопатра” створювалася в підвалі “Кулінарії” на Хрещатику – там тусувалася вся київська інтелігенція[1].»

[2]

«Історія створення:

Величезна за розмірами картина «Печаль Клеопатри» була створена українськими художниками Арсеном Савадовим і Георгієм Сенченком 1987 року. На ній зображений тигр, що став на задні лапи, обведений червоною лінією. На смугастому звірі сидить статна дама з якимось посохом у руці. На передньому плані фрагмент поваленого постаменту. Тло апокаліптичне: лисі гори, вулкан, зорана смуга землі, схожа на демаркаційну лінію, і зелене небо.

Трактування

У руслі постмодернізму картину можна зрозуміти як пророцтво, іносказання, натяк, важкий гротеск. Є думка, нібито Савадов за натхненням згори зобразив Україну, лисі Карпати і Говерлу, що димить, як символ революції, війни і кінця світу. Але з іншого боку, це може бути просто абсурд або висловлювання в бік фемінізму, історичне трактування якихось подій. Усе що завгодно. Савадов схопив Клеопатру, Далі, Богдана Хмельницького, Петра I і зробив із ними те, що захотів.

Вплив роботи

Картина була показана на виставках у Києві та Москві. Про неї заговорили як про візитівку нової для України мистецької течії, що виникла в рамках постмодернізму. “Південноросійська хвиля” тією чи іншою мірою об’єднала близько двох десятків молодих живописців — переважно з Києва та Одеси. Певною мірою це було відлуння італійського трансавангарду, з усією його свободою, чуттєвістю, гедонізмом і мальовничістю. Одним із лідерів руху став Арсен Савадов — постать, потужна в усіх відношеннях. Інтелектуал, здатний генерувати найнеймовірніші ідеї та адекватно втілювати їх, він вплинув на загальну форму і стилістику руху.

Досить поглянути на написані на той час полотна Валерії Трубіної, Олександра Гнилицького та деяких інших представників “нової хвилі”: усі брати й сестри, наче одна рука писала. Художники відродили традиції великих картин, наповнили живопис пафосним квазікласичним змістом, гіпнотичною помпезністю, сарказмом, свободою і галюцинаціями.

Реакція

У Москві під час виставки 1987 року про творіння українських живописців не писали тільки ліниві. Мистецтвознавці миттєво протиставили “південну хвилю” московському концептуалізму, який відмовився від живопису, і в чомусь повернули їй втрачені позиції. «Печаль Клеопатри» змусила тремтіти глядачів. Було дивно, як в Україні, де, здавалося б, зацементувалася державна соцреалістична доктрина, і правили бал такі монстри офіціозу, як Олександр Лопухов, Віктор Пузирков, Михайло Хмелько та інші, дехто з яких і в 90-ті роки виправдовував розстріли художників у 30-ті, раптом з’явилося таке збочене, незрозуміле, лякаюче мистецтво.

Московські критики і журналісти лаяли “Клеопатру” та її творця як останніх злочинців. В офіційній пресі звучали навіть думки, що за такий живопис не гріх і під суд віддати. Але все обійшлося.

«Печаль Клеопатри» купили на ярмарку FIAC у Парижі за рекордні для України $150 000. Відтоді полотно перебуває в приватній колекції і недоступне для огляду[2]».

[3]

«Власне, весь переворот у радянському мистецтві розпочався саме з молодого мистецтва, практично щорічних молодіжних виставок виля” тією чи іншою мірою об’єднала близько двох десятків молодих живописців — у 1987 році така виставка відбулася й у нас у Києві, а в 1988 році величезна Всесоюзна виставка молодих у Манежі, в Москві, вперше поділена на національні “павільйони”. У той час існувала ще партійна за визначенням Спілка художників, і в ній була молодіжна секція. У роки Перебудови все почало відбуватися легально й стрімко, після цих молодіжних виставок, пленерів у будинках творчості роботи молодих митців закуповувалися до фондів Спілки й поступово витіснили великі соцреалістичні, “фараонські” полотна, з лакованим поглядом на дійсність. 1988 року вперше, з незначними зауваженнями, до колекції Спілки художників не було закуплено вже жодної типово совкової “аплодуючої” картини [3]».

[4]

«Українське мистецтво вперше за багато років виявилося конгеніальним загальносвітовим процесам. І хоча вітчизняні художники ледве встигли застрибнути в останній “вагон” міжнародного трансавангарду, який наприкінці 80-х уже був на спаді, важливість цього прецеденту для подальшого розвитку українського актуального мистецтва важко переоцінити.

Саме постмодерністська великоформатна фігуративна картина, замішана на цитатах і міфології, стала тим стрижнем, який об’єднав покоління Нової хвилі. Це не був класичний академічний живопис: художники тяжіли до відображення у все ще традиційній техніці “полотно, олія” тенденцій, що були ближчими до спонтанного вуличного мистецтва — стріт-арту та муралів, які прийдуть в українське мистецтво лише два десятиліття потому. А наприкінці 80-х ставлення молодих художників до форми за рідкісним винятком було програмно неохайним, суть пошуку була в тому, щоб досягти не технічної, а виразної досконалості, чистої вітальної експресії. 

Саме тому роботи, створені всього кілька десятків років тому, сьогодні часом мають вигляд археологічних скам’янілостей — художники не особливо дбали про форму, і вона відповіла їм тим самим — незліченними кракелюрами, осипанням і вицвітанням фарбового шару і т.д. Це дуже впадало в очі на виставці “Нова хвиля” в Нацмузеї, яка відбулася восени 2009 року. Однак за часів створення робіт це здавалося не настільки важливим — експресія вимагала жертв [4]».

[1] Рубан Мария. Интервью с Арсеном Савадовым: «Элтон Джон не знал, как лучше меня обнять» // Сегодня.ua – 22 мая 2015 [Електронний ресурс]: http://www.segodnya.ua/life/interview/intervyu-s-arsenom-savadovym-elton-dzhon-ne-znal-kakluchshe-menya-obnyat-617642.html

[2] Ляпин А. «Печаль Клеопатры». Арсен Савадов и Георгий Сенченко // Bird in Flight [Електронний ресурс]: https://birdinflight.com/ru/pochemu_eto_shedevr/20160427-pechal-kleopatry-br-arsen-savadov-georgij-senchenko-2.html

[3] Циба Г., Соловьев А. «Матч-пойнт 88». Вспоминая перестройку. – ART Ukraine. – 20.02.2013.[Електронний ресурс]: http://artukraine.com.ua/a/match-poynt-88–vspominaya-perestroyku/

[4] Соловьев А., Ложкина А. Новейшая история украинского искусства. Новая волна, ЧАСТЬ 1. 1987 – 1989 // Спецпроект журнала ТОП10 «Point zero» – ТОП10. – 25 февраля 2010. [Електронний ресурс]: http://top10-kiev.livejournal.com/279840.html

 

Виставки

FIAC (Foire Internationale d’Art Contemporain) / Міжнародний ярмарок сучасного мистецтва (1987)
Арсен Савадов, Савадов-Сенченко, Георгій Сенченко

Всесоюзна виставка «Молодість країни» (1987)
Павло Керестей, Савадов-Сенченко, Олександр Гнилицький, Дмитро Кавсан, Ілля Чічкан, Арсен Савадов, Георгій Сенченко

Українська Нова хвиля. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 1990-х років (2009.09.18 - 2009.11.01)
Оксана Баршинова (куратор), Валерія Трубіна, Максим Мамсіков, Сергій Панич, Микола Трох, Дмитро Дульфан, Леонід Вартиванов, Олександр Гнилицький, Юрій Соломко, Дмитро Кавсан, Ілля Чічкан, Гліб Вишеславський, Арсен Савадов, Савадов-Сенченко, Георгій Сенченко, Олег Голосій, Кирило Проценко, Василь Рябченко, Марина Скугарєва, Анатолій Ганкевич, Група Ганкевич-Мігас, Леонід Войцехов

Пов'язані документи

Автор невідомий, Giore aux héros du “glasnos art”! // Le match de Paris / Paris Match – 23.10.1987, стаття
Автор невідомий, La pintura soviètica no oficial, gran novetat de la XIV Fira d’Art Contemporani de París, стаття
Автор невідомий, Le Monde IV, FIAC 87, стаття
Автор невідомий, Un panorama coherent // La Culture/ L’humanite, – 13.10.1987, стаття
Горчакова Е, Горчаков В. // Искусство. – 1987. – №9, стаття
Левашов, фрагмент статті «Молодость страны. Заметки с выставки» про «Печаль Клеопатри» Савадова-Сенченка в журналі «Декоративное искусство СССР», №9, С. 22, 1987, друга частина
Левашов, фрагмент статті «Молодость страны. Заметки с выставки» про «Печаль Клеопатри» Савадова-Сенченка в журналі «Декоративное искусство СССР», №9, С. 22, 1987, перша частина
Лошаков, фрагмент статті «Наши общие заботы» про «Печаль Клеопатри» Савадова-Сенченка в журналі «Творчество», №8, С. 3, 1987
Сидоров, фрагмент статті «Равнение на» про «Печаль Клеопатри» Савадова-Сенченка в журналі «Творчество», №8, С. 16, 1987, друга частина
Сидоров, фрагмент статті «Равнение на» про «Печаль Клеопатри» Савадова-Сенченка в журналі «Творчество», №8, С. 16, 1987, перша частина
Скляренко Галина, фрагмент статті «Під знаком Клеопатри» в журналі «Україна» від 16.04.1990, С. 13
Соловйов Олександр. По ту сторону очевидности. Предварительные размышления по поводу одного явления, – 1988. – С. 35, стаття
Соловйов Олександр. По ту сторону очевидности. Предварительные размышления по поводу одного явления, – 1988. – С. 36, стаття
Холмогорова, фрагмент статті «Действо и мираж» про «Печаль Клеопатри» Савадова-Сенченка в журналі «Творчество», №8, С. 12, 1987

Джерела