Арсен Савадов, Георгій Сенченко. 1991. Без назви. Серія з п’яти робіт. Військовий брезент, полотно, олія, шовкотрафаретний друк. Різні розміри

Автор роботи

Робіт у серії: 4

Розміри: розміри варіюються
Чотири роботи - 295 х 255 см кожна, п'ята робота - 312,5 х 347,5 см

Категорія: Живопис

Техніка: живопис, шовкографія

Матеріали: брезент, олія, полотно

Створено: 1991 р.

Опис роботи

Ця серія складається з п’яти робіт. Чотири з них виконані на суцільному чорному брезенті. На кожній роботі, трохи вище середини, розташований малюнок давньоримської похоронної урни. Кожна з них також оточена зображеннями чотирьох овалів з ручками, які роблять брезентове полотно схожим на величезну стулку колумбарію або ж вхід до усипальниці. П’ята робота серії складається із зображень п’ятнадцяти різних урн в три ряди, виконаних за допомогою шовкотрафаретного друку, також на брезенті. Використовуючи цей матеріал в якості основи для роботи, художники піддають критиці традиційний живопис і долучаються до естетики сучасних медіа. Що до зображень давньоримських урн, то їх відтворено з графічних листів Джованні Баттіста Піранезі (1720–1778), італійського археолога та художника, який зробив велику кількість малюнків, креслень та ескізів різноманітних античних старожитностей – скульптурних та архітектурних об’єктів.

Історична довідка

“[…] The Sorrow of Cleopatra was shown in Paris, where it was bought by the artist Arman. After this glorious debut, Savadov and Senchenko (both born in 1962) began to work separately. Savadov spent some time in France. In Kiev, where their paintings created a revolution and were the main factor in the formatio of the local version of the trans-avantgrade known as the “heat wave” (in opposition to the “cool” Conceptualism prevalent in Moscow), the artists ignored their numerous followers. Late last year, after a two-year absence from the art scene, they reunited and started to prepare their second coming[1]” –

[…] “Печаль Клеопатри” була показан в Парижі, де її купив художник Арман. Після цього славетного дебюту, Савадов і Сенченко (обидва народилися в 1962 році) почали працювати окремо. Савадов провів деякий час у Франції[2]. У Києві, де їхні картини прозвели революцію і були головним чинником формування локальної версії транс-авангарду, відому як “південноруська хвиля” (на противагу “прохолодному” концептуалізму поширеному в Москві), художники проігнорували своїх численних послідовників. Наприкінці минулого року, після дворічної відсутності на арт-сцені, вони возз’єдналися та почали готувати своє друге пришестя[3], якою й стала велика персональна виставка, що відбулася в 1991 році в Центральному будинку художника в Москві та була організована за підтримки Марата Гельмана та Володимира Овчаренка. На ній було представлено кілька циклів робіт, зокрема “Без назви” (серія з мавпами), “Без назви” (серія з урнами), “Без назви” (серія з солдатиками), “Заспокой моє серце” та “Загублений рай”.

[1] Konstantin Akinsha. Arsen Savadov & Georgii Senchenko // ARTnews  – P. 110.

[2] Півроку – (Примітка дослідника). Джерело: Соловьев А., Ложкина А. Новейшая история украинского искусства. Новая волна, Новая волна. Часть II. Поколение в зените. 1990-й – середина 1992 гг.  // Спецпроект журнала ТОП10 «Point zero» – ТОП10. – 10 марта 2010. [Електронний ресурс]: http://top10-kiev.livejournal.com/281049.html

[3] Переклад дослідника

Виставки

Арсен Савадов та Георгій Сенченко (1991.11)
Марат Гельман (куратор), Володимир Овчаренко (куратор), Арсен Савадов, Савадов-Сенченко, Георгій Сенченко

Джерела