Сергій Панич. И невольные слезы катятся….. 1992. Полотно, олія. 90 × 120 см

Автор роботи

Робіт у серії: близько 10

Розміри: 90 см x 120 см

Категорія: Живопис

Техніка: живопис

Матеріали: олія, полотно


Створено: 1992 р.

На замовлення / за підтримки: [?]

Місце створення: [?]

Місце знаходження: [?]

Коментар дослідника

Це перший рядок з вірша відомого поета і художника Максиміліана Волошина:

Сочилась желчь шафранного тумана.

Был стоптан стыд, притуплена любовь…

Стихала боль. Дрожала зыбко бровь.

Плыл горизонт. Глаз видел четко, пьяно.

 

Был в свитках туч на небе явлен вновь

Грозящий стих закатного Корана…

И был наш день одна большая рана,

И вечер стал запекшаяся кровь.

 

В тупой тоске мы отвратили лица.

В пустых сердцах звучало глухо: «Нет!»

И, застонав, как раненая львица,

 

Вдоль по камням влача кровавый след,

Ты на руках ползла от места боя,

С древком в боку, от боли долго воя…

Август 1909

Назва твору взята художником з відомого романсу «Отцвели уж давно хризантемы в саду», композитора Миколая Харито, 1910 року, на слова В.Шумського.

Історична довідка

1991 — розпад радянського союзу. Можна припустити, що серія була спровокована та реагувала на історичні події.