Пов'язані профайли художників
Пов'язані роботи художників
[Тетянич] писав картини, спочатку в дусі примітиву, потім – усе складніші за змістовно-просторовою побудовою великі полотна, максимально насичені різномасштабними зображеннями, які, поєднуючись між собою, утворювали напружено пульсуюче середовище, що нагадувало то органіку природної ризоми, то зашифроване піктографічне послання. Деякі з цих картин можна порівняти з творами Павла Філонова, хоча прототипами їх назвати не можна: бачити тоді їх Тятянич не міг. Як відомо,впеше після багаторічної перерви твори великого майстара «аналітичного мистецтва» експонувалися на виставці «Москва – Париж» лише у 1981 р. Поколінню Ф. Тетянича, що зростало в умовах інформаційно звуженого радянського простору, випало взагалі не знати своїх предтеч, а тому несподівана близькість із творчими спрямуваннями та ідеями «класичного авангарду» стає вражаючою. Але у зіставленні цих художників мова, безперечно, не йде про суто формальні риси, не можна, зокрема, порівнювати посткубістичне та експресіоністичне малювання Філонова із колажним мисленням Тетянича, справа в іншому – в тих ідеях осягнення органіки Космосу, розуміння і драматичного чуттєвого переживання зв’язку всіх його складових, що пронизує їхні картини, де елементи і форми не конструюються, а саме зростають, поєднуючись і взаємоперетинаючись. Їхня спільність – не формальна, а суто концептуальна, адже і для Філонова, і для Тетянича наскрізною стала розробка художньої утопії про гармонійне життя людей, де діяльність мистця виступала засобом не тільки осмислення, а перш за все перетворення життєустрою. Показово, що у свої космічні візії Тетянич вплітав тему української історії (картини «Отаман Сірко» та «Історія України»), що розглядалася ним як органічний, майже природний катаклізм, споріднений із біблійним світоустроєм…