Павло Маков про значення Місця у його творчості. З книги Utopia. Хроники 1992—1995


Опублікований коментар

Місце. (Епілог до проекту «Музей Сучасного Життя»).

Ніхто не знає, де ж воно, те Місце. Ніхто не знає, що в ньому; хочуть лише одного: щоб не лізло, не торкалося, сиділо б собі Там, було Нічим. Щойно пробуєш його описати, як з-під ніг вислизають усі смисли — ні з чим порівняти, а отже, й пояснити неможливо. Потрібна ще одна мова, спільна для всіх, щоб хтось це зрозумів. Але ж люди навіть від власних мов стомилися, де ж тут вчитися новому, незрозумілому, мовби й непотрібному.

Візуальна мова більш «доступна» й менше потребує перекладу, тож могла би стати у пригоді, але й тут потрібна розповідь, історія, що прояснила б темні місця й незрозуміле. Навряд чи це читатиме хтось, крім щопти фахівців, але важливий сам факт існування історії…