Наталя Маценко про образ балерини у творчості Василя Цаголова

Автор: Наталія Маценко

Опублікований коментар

Ва­силь Ца­голов своєю іронією та сар­казмом ки­дає вик­лик індивіду­аль­ним і соціаль­ним по­рокам. Й­ого творчість гос­тро іронічна, на­пов­не­на чор­ним гу­мором і містифікацією. Ав­тор зіштов­хує в своїх ро­ботах міфи і ре­альність, конс­труює сис­те­му кри­тич­но­го сприй­нят­тя дій­сності, виділя­ючи гострі мо­мен­ти, ви­нося­чи їх на ог­ляд, пре­пару­ючи і де­конс­тру­юючи. Че­рез цю аналітич­но-сар­кастич­ну приз­му ху­дож­ник ди­вить­ся на проб­ле­ми як ло­каль­но­го, так і гло­баль­но­го ха­рак­те­ру, зоб­ра­жу­ючи все у впізна­ваній ав­торській ма­нері з по­рожніми місця­ми на по­лотні, пробіла­ми в жи­вописній по­верхні, які на­да­ють й­ого кар­ти­нам ефект не­завер­ше­ності.

Об­раз ба­лери­ни є од­ним з цен­траль­них у твор­чості Ва­силя Ца­голо­ва. Зоб­ра­жу­ючи в своїх жи­вопис­них по­лот­нах танцівниць на тлі ха­рак­терних пей­зажів, ху­дож­ник що­разу вно­сить в ро­боту щось аб­сур­дне. Та­ким чи­ном він де­монс­трує свій улюб­ле­ний ху­дожній прий­ом, при яко­му ре­аль­ний пей­заж пе­рет­во­рюєть­ся в те­ат­раль­ну де­корацію, лю­ди в нь­ому – в дій­ових осіб, а са­ма дія – в інсценізацію.

Особ­ли­ву по­пулярність знай­шов об­раз ба­лери­ни з ша­хидсь­ким по­ясом і ав­то­матом Ка­лаш­ни­кова в руці, прис­вя­чений проб­лемі те­рорис­тичної заг­ро­зи в світі. Ба­лери­на з квіта­ми з ро­боти “Успіх” на пер­ший пог­ляд здаєть­ся ан­ти­подом “оз­броєної” ба­лери­ни. Квіти як сим­вол кра­си, ніжності, ми­ру – ан­та­гоністи зброї, що не­се смерть і руй­ну­ван­ня. Але і тут гля­дача че­кає ка­вер­за. Юна ба­лери­на з квіта­ми у ви­тон­ченій, але в той же час де­що вуль­гарній позі, поєднує в своєму об­разі чис­то­ту і не­винність з неп­ристойністю і праг­ма­тиз­мом, що час­то сто­ять за публічним виз­нанням. У той же час квіти є сим­во­лом не­дов­говічності, швид­коплин­ності, та ра­зом з об­ра­зом дівчи­ни, подібно гол­ландсь­ким на­тюр­мотрам “ванітас” на­гаду­ють нам про ми­нущість і не­постійність сла­ви, успіху, будь-яких зем­них благ і са­мого жит­тя.