Виражені ознаки своєрідного декадансу, недивного в нашу еру – еру постмодерну – притаманні творчості Валерії Трубіної. Роботи її насичені містичним світосприйняттям, притаманним її характеру, духом прерафаелітів чи югендстилю. Чудовиськами в подобі напівзвірів-напівлюдей вигадливих форм і пропорцій, злими й добрими ангелами – ніби героями сучасної есхатологічної казки – заселені чимало її полотен. Вони запам’ятовуються також своєю фактурною розробкою, що дозволяє трактувати її як матеріалізовану інтенцію обмеженого рамою простору, що поширюється вглиб картини: сплощуючи його за рахунок невисокого рельєфу, тобто розвиваючи простір ззовні. Художниця знімає його ілюзорність, «перспективу» фальшивість, як не парадоксально, ще більше фальсифікуючи його образно. Ефективний «містичний» колорит, то заглиблено-присмерковий, то «несамовито» – відкритий, ще одна особливість живопису Трубної.