Олена Мартинюк про Марину Скугарєву: про метафору солов’я та троянди. Марина Скугарєва [Каталог]


Опублікований коментар

Творчість Марини Скугарєвої є жіночою, але без мучеництва, підкреслення своєї статі, а через природнє прийняття неминучості і незбагненності цього розділення світу, прийняття статі як долі тіла. Для Скугарєвої її стать не є «другою», як для Сімони де Бовуар, і вона не відчуває потреби боротися. Вона радше використовує її для того, аби якомога точніше передати те, що вона відчуває […]

У 1989 році на Фурманному не малювати було не можливо, й одного дня ця неминучість з’явилася на першому полотні Маринив образі картини «Вечірній Київ». Легкість живопису, експресивна лінія рисунку, додавання вишивки у простір живописного полотна, склали основу того явища, яким одразу ж постав живопис Марини Скугарєвої.

[…]

Без боротьби, але вона прагнула імпортувати інтимність до чоловічого клімату мистецтва, повертаючись до зображення оголеної натури, цієї давньої європейської традиції.

[…]

Метафора «Соловей і троянда» важлива для її творчого доробку, як втілення цієї двоїстості світу, який розділено на чоловіків і жінок, а також на художників і моделей. Ця всеохопність жіночого універсуму, здатного віднайти свою камерну величність у найменшому і найближчому,  роботах Марини Скугарєвої перетворює мистецтво на нагальну потребу відчувати та проявляти це через себе.