В'ячеслав Машницький, Володимир Єршихін, Мустафа Халіль, Костянтин Маслов. Далеке — Близьке. 1993. Виставка-акція

Автор роботи

В’ячеслав Машницький
Володимир Єршихін
Костянтин Маслов
Мустафа Халіль

Розміри: розміри варіюються

Категорія: Акція

Техніка: інсталяція, створена спеціально для заданого простору, перформанс

Створено: 25 квітня 1993 р.

Місце створення: гора Щекавиця, Київ

Опис роботи

Виставка-акція «Далеке — Близьке», проведена групою художників, які мешкали на вулиці Олегівській, відбулася на історичних схилах київської гори Щекавиці. Акція складалася з таких частин:

1) створені і закопані художниками на горі макети діорам. «Розкопані» діорами імітували віднайдені археологами артефакти. Діорами зображали муляжі інших пагорбів, муляж із автотрасою й автомобілем на ній, а також фантазійний ландшафт із потонулим літачком;

2) прокопані «траншеї», які втілювали образ археологічних розкопок і дослідження місця;

3) бінокль на тринозі, який дозволяв детально розглянути панораму Подолу і лівого берега Києва;

4) фуршетний стіл, який одночасно правив за елемент виставки і складник весняного відпочинку на природі.

Запрошені на виставку-акцію глядачі вивчали ландшафт, долучалися до інтелектуального квесту з переосмислення й ревіталізації добре знайомого їм місця: знаходили «нововіднайдені» художниками артефакти гори, наближали і віддаляли київські пейзажі через бінокль. Зміщували в часі константу місця і простору гори Щекавиці.

Акція привертала увагу до проблеми музеєфікації місця. Намагаючись музеєфікувати історичну гору з її давньою міфологією, художники наповнили її муляжами «нових» археологічних знахідок, які були абсолютно сучасними за формою, проте артефактами за місцем розташування.

За словами Олександра Соловйова, виставка-акція «Далеке — Близьке» — була першою частиною проекту створення нової «культурної карти» Києва із зазначенням на ній певних центрів — особливих художніх гео-просторів. Цитуючи київську мистецтвознавицю Анну Заварову, Соловйов вказує, що кручі, Дніпро, куполи — це ті носії genius loci, того «гуманітарного середовища», яке тисячоліттями залучає до трактування простору митців, котрі в нього потрапляють