Валерія Трубіна. Котик поранений іде, вушко песика гризе. 1989. Полотно, олія. 200 × 300 см

Автор роботи

Розміри: 200 см x 300 см

Категорія: Живопис

Техніка: живопис

Матеріали: олія, полотно

Створено: 1989 р.

Місце створення: Київ

Місце знаходження: ?

Опис роботи

В основі сюжету цієї композиції — вірш російської радянської поетеси Юнни Моріц «Вийшов котик на прогулянку». Художниця зображує кота, який іде по дорозі і гризе вушко собаки.

Завдяки критикові Костянтину Акінші й журналісту Олександру Ляпіну ця картина стала однією з найвідоміших і найцитованіших у доробку Валерії Трубіної. Її інтерпретують не інакше як перифраз на «Печаль Клеопатри» Арсена Савадова і Георгія Сенченка, наділену «пафосним квазікласичним змістом, гіпнотичною помпезністю, сарказмом, свободою і галюцинаціями».

Крім того, стверджує Акінша, цей живопис Трубіної — квінтесенція так званого дитячого дискурсу, натхнення для якого художники черпали в дитячих журналах і текстах.

Картину Трубіної насичено потужними символічними образами, інтерпретувати які можна з погляду різних мистецтвознавчих теорій.

Українська дослідниця Тамара Злобіна трактує «Котика…» в контексті гендерної і феміністичної теорії. На її думку, котик, чиє зображення займає центральну частину композиції, — це жіночий образ, поміщений в оболонку нібито дитячого персонажа, кота. Котик рухається по дорозі до глядача, оголивши своє тіло: глядач бачить її невеликі груди і лобок, злегка прикритий хмарою. Котик рухається на глядача сильним упевненим кроком. Руки кота розташовано, як у персонажів Ель Греко, але це вже не прохання, подяка чи уклін, а жест — ніби в правій руці вона тримає меч, а в лівій — щит. Злобіна вважає, що песик — це антагоніст кота, відповідно представник «чоловічого». Та якщо розглядати цю роботу з погляду іншої теорії — фрейдистської, і проаналізувати сексуальні образи в картині, її можна інтерпретувати дещо інакше. З назви ми знаємо, що кіт гризе вушко песика, але саме вушко не бачимо. Згідно з тлумаченням Фрейда, вухо символізує жіночий статевий орган, а поранення вуха віщує наступ місячних і символізує менструацію. У такому разі кров, зображена на голому тілі кота, отримує інше значення.

Отже, цей живопис формує сильний жіночий образ, який виступає символічним емансипативним маніфестом того часу.

У своєму тексті «Історія українського жіночого мистецтва» Тамара Злобіна зазначає, що цей твір не можна прочитувати як винятково феміністський, але таке прочитання важливе для гендерної історії: «Персонаж жінка–кішка — то репресивне жіноче, яке вирвалося назовні і пішло з цих обмежуючих соціальних обставин, заплативши дорогу ціну, адже “котик поранений”».

  1. https://birdinflight.com/ru/pochemu_eto_shedevr/20160427-pechal-kleopatry-br-arsen-savadov-georgij-senchenko-2.html

  2. Злобина, Тамара. История украинского феминистического искусства / Тамара Злобина // Феминистская (арт)критика / Под ред. И. Соломатиной, О. Шпараги, В. Гапеевой. — Каунас: Teurapolis, 2015. — С. 322–352. — (Серия «Гендерный маршрут»).

Виставки

Ангели над Україною (1993.08.13 - 1993.09.05)
Ендрю Браун (куратор), Олександр Гнилицький, Валерія Трубіна, Олег Голосій, Олександр Ройтбурд, Савадов-Сенченко, Арсен Савадов, Георгій Сенченко, Ілля Чічкан, Дмитро Лігейрос

Пов'язані документи

Варіант ескізу до живопису «Котик поранений йде, вушко песика гризе», 1989, графіка
Варіант ескізу до живопису «Котик поранений йде, вушко песика гризе», 1989, графіка
Варіант ескізу до живопису «Котик поранений йде, вушко песика гризе», 1989, графіка
Варіант ескізу до живопису «Котик поранений йде, вушко песика гризе», 1989, графіка

Джерела