Сергій Солонський, 1995, Без назви 1, із серії Давай вип’ємо, чорно-біла фотографія, желатино-срібний друк, 42 × 54,9 см

Автор роботи

Розміри: 42 см x 54,9 см

Категорія: Фотографія

Техніка: срібно-желатиновий друк, чорно-білий друк з кіноплівки

Створено: 1995 р.

Місце створення: Харків

Опис роботи

Серія складається із чорно-білих знімків застілля у плацкартному вагоні. На знімках присутні майже виключно чоловіки.

Коментар дослідника

В серії «Давай вип’ємо!», Сергій Солонський, попри її очевидну репортажність, балансує на межі між художнім та документальним. Попри відсутність наочно маніфестованої авторської позиції, серія не є «стерильною». Як зауважує Є. Петровська, «[…] естетичне, а ще краще — художнє, є умовою будь-якої документальності. Що, в свою чергу, дозволяє стверджувати: тільки то документ поставляє «очевидний» факт, який сам і є постановкою»[1]. Рішення митця зафіксувати ту чи іншу миттєвість є саме по собі художнім жестом, яке слугує для дискурсивного відбитку дійсності.

[1] Петровская Е. Антифотография / Е. Петровская — М.: «Три квадрата», 2003. — С. 8 (Серия: «artes et media», вып. 2)

Історична довідка

Створення серії «Давай вип’ємо!» було своєрідною імпровізацією, вдалим моментом, вміння вхопити який є одним із головних талантів талановитих фотографів-документалістів. Світлини буди зроблені під час подорожі колективу Харківобленерго, де в 1990-ті рр. працював Сергій Солонський, на потязі «Харків-Сімферополь». Мимоволі митець став свідком «дійства», яке яскраво ілюструвало тодішню пострадянську дійсність, «коли самогоноваріння вирвалося з підпілля, загнане туди горбачовською перебудовою»[1].

[1] Квасній О. У Гельмана частують самогоном [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://kiev.guelman.ru/exhibitions/samogon.

Джерела