Автор роботи
Розміри: 300 см x 200 см
Категорія: Живопис
Техніка: живопис
Матеріали: олія, полотно
Створено: 1989 р.
Опис роботи
На картині зображено антропоморфну монструозну істоту, яка пожирає людину. Підкреслена агресивність істоти, очі жертви, які ніби вистрибують з орбіт, у поєднанні з зображеними навколо блискавками і квітами додають сцені гротескності. Домінантні яскраво-жовті фарби визначають весь колірний лад картини і посилюють відчуття хаосу й безладу.
Назва твору відсилає до такого собі Миколи Берьозкіна, смерть якого «задокументував» художник. Ніколай Берьозкін — це вигаданий персонаж, про існування якого ніхто не знає, але своєю смертю він ніби стверджує і право на своє існування. Цей твір близький до абсурдної естетики Даниїла Хармса, у творчості якого не раз трапляються образи монстрів, що поїдають людину або розривають її тіло на шматки. То була метафора «знищення часу».
Напередодні розпаду Радянського Союзу такий мотив став утіленням передчуття катастрофи і «пожирання» індивідууму зовнішніми силами.
У 1994 році режисери Гліб та Ігор Алейнікови створили фільм на основі картин Голосія під назвою «Історія кохання Миколи Берьозкіна» («История любви Николая Берёзкина), яка безпосередньо відсилає до цього твору.
(текст Тетяни Кочубінської)