Опис роботи
У своїй ранній художній практиці Лариса Резун-Звездочетова часто зверталася до символів радянської пропаганди, масової і візуальної культури. У цій роботі художниця використала образ ВДНГ (1935–1954), де радянська влада демонструвала свої звитяги й досягнення. Розмістивши зображення фонтану «Золотий колос» (1950–1954, архітектори К. Топурідзе, Г. Константіновський, скульптор П. Добринін) з московського виставкового центру на емалевій поверхні, художниця створила щось на зразок великого сувенірного значка. Однак прикрасила ним не одягу, а килим — звичайний побутовий предмет, знайомий кожному жителю СРСР, який правив за декоративний елемент інтер’єру. Так предмет монументального мистецтва (ВДНГ) переноситься в буденну площину.
Критик Нікіта Алєксєєв у каталозі «Adresse provisoire pour l’art contemporain russe» завважив, що в ранніх роботах Резун-Звездочетова зверталася до категорії прекрасного і опрацьовувала його з властивою їй іронією: «Довгий час вона професійно займалася народним мистецтвом. Вона добре знає, що коли який-небудь сільський чи міський житель неймовірним чином оздоблює свій будинок, машину або холодильник, він це робить з пристрасті до краси. До того ж поняття краси нестійке… Матеріали, якими вона користується — найяскравіші фарби, синтетична парча і фальшивий оксамит, предмети з магазинів типу “Все за 10 франків” — вже стійко асоціюються з кітчем». Та цей простий«побутовий» кітч, на думку критика, і робить художницю унікальною й особливою.