Група швидкого реагування, 1994, Я б катав дівчат на мотоциклі, із серії Якби я був німцем, срібно-желатиновий друк, 40 × 30 см

Автор роботи

Розміри: 40 см x 30 см

Категорія: Фотографія

Техніка: срібно-желатиновий друк

Створено: 1994 р.

Місце створення: Харків

Опис роботи

У цій серії постановочних чорно-білих фотографій художники зображують самих себе, позуючи у ролі чи то жертв-євреїв, чи нацистів, ніби «приміряючи» досвід 1944 року.

Сергій Солонський був відповідальним за документацію перфомансів Групи швидкого реагування. Відтак саме він знімав, проявляв та друкував фото для «Якби я був німцем»[1].

1995 року цю серію було видано у вигляді книги. На виставкових проектах роботи експонуються в картонних папках та з металевими табличками з підписами до робіт, а великий триптих (150х100 см) – в металевій рамі.

[1] Pavlova T. (2015) Kharkiv Photography in Independent Ukraine. Vita heroica vs. Vita minima [Electronic resource] Access mode: http://www.vasa-project.com/gallery/ukraine-3-2/tatina-essay.php

Коментар дослідника

Кожна фотографія передбачає гіпотетичну відповідь на питання пост-воєнної травми. Вона дається через неупереджений, а тому часом шокуючий погляд на неї, як то, наприклад, сцена ідилічного сексуального співжиття нацистських офіцерів з жінками з окупованих територій. Полемічність серії зумовив також і той факт, що кожний учасник художнього проекту —  різного етнічного походження (Михайлов має єврейські корені, Братков та Солонський — німецькі, Віта Михайлова, дочка радянського військового, провела своє дитинство у Німеччині).

В цих фотографіях художники буквально перемішали ролі — жертви та ката, окупанта та визволителя. «Якщо б я був німцем…» є різким висловлюванням про мораль та етику, але не з точки зору цінностей, які декларує суспільство для самого себе, а у зв’язку з тим, як індивідууми «формуються» та тиск, якому вони здатні протидіяти навіть за страшних обставин, незважаючи на національність, приналежність до етнічної групи чи релігійних вірувань»[1]. [Інка Шубе]

[1] Boris Mikhailov, Time is out of Joint, ed. by Berlinische Galerie, Landesmuseum fur Moderne Kunst, Fotographie ind Architektur – Berlin: Distanz, 2012 – 176 pages.

 

Історична довідка

Відштовхуючись від пострадянського контексту, в якому німці вважались ворогами, а радянські люди — переможцями, цей проект торкається питання провини. Посилаючись на цей проект, Михайлов сказав: «Хто є винним? Неможливо приписувати провину цілій популяції»[1]. Ця робота торкається дуже гострої теми відповідальності та провини однієї нації перед іншою. За словами Галини Скляренко, проект «Якщо б я був німцем…», можливо «вперше в українському мистецтві, торкнувся проблеми національного виправдання, що підштовхує людей до вирішення проблем національної ідентичності, поділяючи їх на «віруючих» та «невіруючих», «корінних» та «прийшлих»[2].

В 1995 році серія була видана у вигляді фотокниги.

[1] Press release for the exhibition “If I were a German” [Electronic resource] Access mode: http://www.guidocostaprojects.com/content/index.php?option=com_content&view=article&catid=109%3Aboris-mikhailov–if-i-were-a-german&id=293%3Acomunicato-stampa&lang=en

[2] Скляренко, Г. На берегах. Нотатки до українського мистецтва XX століття. Збірник статей / Г. Скляренко; передмова М.Р. Селівачова. – К.: Софія. – 2007. – 336 с., с. 116.

Джерела