Автор роботи
- Ганна Сидоренко
- Гліб Вишеславський
- Сергій Якунін
Розміри:
розміри варіюються
Розміри невідомі.
Категорія: Інсталяція
Техніка: аудіо, енвайронмент, змішана, слайд-проекція
Матеріали: пісок, проекція, слайди
Створено: 1993 р.
Місце створення: Київський планетарій, Київ, Україна
Опис роботи
Робота прив’язана до конкретного місця – будівлі Київського планетарію, і має кілька складових. По-перше, це слайди, що були розташовані на підлозі у вигляді «злітної смуги», з різноманітними зображеннями, які проектувалися на підлогу. По-друге, це проекції рукописних текстів Еклезіаста на білу стіну. По-третє, це пісок, що був насипаний на підлогу в нижньому залі планетарію з вм’ятою лінією в формі спіралі.
Коментар дослідника
Під час особистої розмови, Вишеславський розповів про створення даної роботи: «В планетарії ми знайшли багато слайдів планет, стародавніх цивілізацій, зображень святих, ікон і т.п., – всієї людської цивілізації, – що використовувалися на лекціях по атеїзму. На стінах проектувався текст Еклезіасту. Не враховуючи світла проектора, була повна темрява. Все це супроводжувалося звуком пустих радіохвиль. Плівка, з якої проектувався текст, мала дірки й була неякісна, що створювало ефект пошкодженого рукопису. А це [слайди на підлозі](див. ілюстрації 1,2 та 10[1]) ми називали «злітна смуга». Це були ніби злетні смуги-думки. А в самому низу був зал з піском на підлозі, що символізував всесвіт, нашу галактику[2]».
[1] Примітка дослідника
[2] З особистої розмови Катерини Блудової з Глібом Вишеславським від 24.04.2016
Історична довідка
«Наприкінці 1993 року, головним чином у зв’язку з роботою над журналом [Terra Incognita[1]], я повернувся до Києва. Л. Авраменко, яка керувала в ті часи галереєю «Світ-Л», запросила мене зробити персональну виставку у величезному триповерховому просторі Київського нового планетарію. Мені була надана можливість вперше в Києві зробити енвайронмент, бо раніше я тут виставляв лише живопис, графіку чи інсталяції. До співпраці я запросив художників зі Львова, що мали співзвучні мені погляди на мистецтво – А. Сидоренко та С. Якуніна. Я мріяв о створенні групи подібної до тої, що оточувала мене у Москві.
Ми працювали протягом двох місяців. Існувала домовленість, що хоча кожен з нас привносить свої ідеї, методи та техніку, кінцевий твір вважається спільним. Це символізувала й назва – «3/3», як цілісність, що складається з трьох авторів. Виставка мала великий успіх, але після неї ніхто вже не міг відмовитись від освоєних під час її підготовки ідей та методик. В наслідок цього здавалось, що в наступних, вже самостійних, проектах колишні співавтори займаються плагіатом. Мрії об існуванні творчої групи не збулись, а я майже залишив техніку слайд проекції, що втратила для мене значення «ексклюзивності[2]».
[1] Примітка дослідника
[2] Гліб Вишеславський. Альбом. К.: Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА. – 2004. – С. 40 – 41
Виставки
3/3 (1993)
Олеся Авраменко (куратор), Ганна Сидоренко (куратор), Гліб Вишеславський, Ганна Сидоренко, Сергій Якунін