Гліб Вишеславський, 1996, Життя і надія (Ідеалізація простору або Нитки надії), енвайронмент, розміри невідомі

Автор роботи

Категорія: Інсталяція

Техніка: аналогова фотографія, друк, енвайронмент, змішана

Матеріали: нитки, ноші, сміття, фотографія, штучні квіти


Створено: 1996 р.

Місце створення: Кошице, Словаччина

Опис роботи

Робота представляє собою кімнату в психіатричній лікарні. Посередині кімнати стоять лікарняні ноші, від яких тягнуться дві тонкі білі нитки, прикрашені штучними квітами. Вони кріпляться до стіни, на якій весить невелика фотографія оголеної дівчини. Ці нитки не дають ношам впасти. На підлозі лежить купа лікарняного мотлоху, а стіни залиті фарбою.

Коментар дослідника

Під час особистої розмови, Вишеславський розповів про створення даної роботи: «У будівлі був жахливий стан, тому нам дозволили робити що завгодно, і я зробив таку композицію. Ноші я знайшов там (такий самий хід як і в планетарії [мається на увазі виставка «3/3», що проходила в Київському планетарії[1]] – ми все робити з того, що ми там знайшли). Все сміття, що було в кімнатах інших художників, я попросив щоб приносили мені. Це було жахливе лікарняне сміття: ампули, вата. Стіни здалися мені недостатньо жахливими, так що я поливав їх фарбою, щоб вони були страшніші. Від нош я протягнув нитки і причепив до них штучні квіти, що купив там. Ці нитки тягнулася від нош, що символізують собою жах, до фотографії з красивою дівчиною, що символізує те, що думка завжди тягнеться до прекрасного. Як надія чи мрія хворої людини. Я хотів показати контраст між красою та жахом. Якщо не ці тонкі нитки, то ноші б завалилися[2]».

[1] Примітка дослідника

[2] З особистої розмови Катерини Блудової з Глібом Вишеславським від 24.04.2016

Історична довідка

«Робота була створена на симпозіумі інсталяції в Кошице, Словаччина, в будівлі психічної лікарні часів Австро-Угорщини, яка використовувалась так і за часів існування Чехословаччини. Нам дали приміщення на другому поверсі, клініка на той час вже виїхала. А потім, коли я приїздив до Кошице, там вже були якісь офіси. Тобто поки воно стояло пустим, це приміщення надали художникам. Куратор запросив художників з різних країн: з Європи, з Америки, з України. З України був я один. Більш за все було Чехів, бо це сусідня країна[1]».

[1] З особистої розмови Катерини Блудової з Глібом Вишеславським від 24.04.2016