Автор роботи
Розміри: 100 см x 100 см
Категорія: Живопис
Техніка: живопис
Матеріали: олія, полотно
Створено: 1988 р.
Місце створення: Київ
Місце знаходження: Робота вважається втраченою
Опис роботи
Автопортрет із друзями — центральна частина триптиха, написаного студентом художнього інституту В’ячеславом Машницьким 1988 року.
Триптих зображував друзів художника, студентів Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури), і складався з автопортрета, «автопортрета з друзями» та полотна з четвіркою художників — В’ячеславом Машницьким, Олегом Голосієм, Юрієм Соломком і Володимиром Корсунем. Вважається, що третю роботу з триптиха втрачено в Києві, після того як автор переїхав до Москви.
На представленій роботі фігура, розташована в центрі і зображена з червоним німбом і злегка окресленими рисами обличчя, — автопортрет художника. Обабіч його оточують людські силуети, уподібнені до архітектурних форм. Праворуч центральної фігури антропоморфний силует, який утілює образ Олега Голосія. Ліворуч центральної фігури — силует Юрія Соломка. Силуетні зображення друзів художника зображені частинами стилізованої архітектурної перспективи і формують тло картини як утілення тогочасного кола спілкування Машницького.
Коментар дослідника
Єдина фігура, яку художник об’ємно зобразив на передньому плані, за словами митця, ілюструє ідею мучеництва, що пов’язано з особистими незгодами автора. Період життя художника в Києві позначено десятирічною судовою тяганиною за нерухомість, фіналом чого став його переїзд 1995 року до Москви. Машницький згадує, що поки його друзі займалися мистецтвом, він бігав з адвокатами по судах. Художній образ однодумців як формотворчої частини власного середовища втілює метафору дружнього оточення. Проте головний герой і одинокий носій «об’ємної тілесності», попри моральну й ідейну підтримку друзів, у ситуації побутових негараздів однаково залишається сам на сам.
Зазнавши одночасно впливу художньої практики Олега Голосія і творчості французького художника Фернана Леже, митець описує свій тогочасний стиль як перехідний етап від студентських штудій до формування авторського бачення. Переосмислення академічної традиції, засвоєної в Одеському художньому училищі, втілює відхід від реалістичного зображення на користь стилізації, а також силуетні антропоморфні конструкції та комбінації локальниих плям і кольорів.