Арсен Савадов, Георгій Сенченко. Байчжан та лисиця. 1992. Інсталяція, фото, текст, об’єкти, земля. Розміри невідомі

Автор роботи

• Арсен Савадов
• Георгій Сенченко
• Савадов-Сенченко

Розміри:

Категорія: Інсталяція

Техніка: змішана, інсталяція

Матеріали: земля, об'єкти, тексти, фотографія

Створено: 1992 р.

Місце створення: Київ

Опис роботи

нсталяція cкладається з двох великих фотографій (одна з яких у лайтбоксі) та землі з листям, що лежить на підлозі перед ними. В основу роботи покладено одноіменну чань-буддійську притчу Умень Хуейкая. В ній йдеться про те, як після проповіді до монаха Байчжана приходить старець, якого нібито перетворили на лиса на п’ятсот перероджень за неправильну відповідь на питання. Спілкуючись з Байчжаном, він отримує просвітлення та стверджує, що тепер звільнився від лисячого обліку і просить поховати його тіло за чернечим чином. Отже, монах та його учні ховають тіло лиса. Інсталяція відноситься як раз до моменту поховання. Усі три елементи інсталяції стосуються даної теми. На одній з фотографій зображено учасників гурту Deep Purple, імовірно складу 1970-х років (з ліва направо: Гіллан, Лорд, Гловер, Блекмор, Пейс), на кладовищі Фрідріхсвердершер, у берлінському районі Кройцберг (остання ілюстрація – фото, що було виконано, імовірно, в той же день, що й фото, задіяне в інсталяції). На лайт-боксі представлена репродукція однієї з останніх прерафаелітських робіт Джона Еверетта Мілле (1829–1896) «Долина покою» (1859), на якій зображено двох монахинь на огородженому церковному кладовищі. Одна з них проникливо дивиться на глядача, в той час як друга старанно розкопує могилу. Не дивлячись на ніжність пейзажу, робота справляє пригнічуюче враження, і служить певним «memento mori». Особливо це підкреслюється прийомом Мілле не зображати передній план, що створює ефект знаходження в розкопаній могилі самого глядача. Під лайт-боксом знаходиться третій елемент інсталяції – це купка землі та сухого листя, що ніби матеріалізувалася з репродукції Мілле. Відсутність тіла тварини пов’язана з тим, що «образ лиса прагне до самоусунення, шляхом ідентифікації з темою стирання слідів^[1]».

Нижче приведено текст притчі “Байчжан і лисиця” (переклад з російської):

“Якось на проповідях Байчжана став з’являтися якийсь старий. Одного разу, коли настанови було закінчено, він не пішов із залу разом з іншими. Байчжан запитав його, що він за людина. “Нині я не належу до людського роду, – відповів старий. – Але колись, за часів Будди Кашьяпи, я жив на цій горі і наставляв істині. Одного разу мене запитали: “Чи підвладна людина, яка прозріла істину, закону причинності існування?” Я відповів: “Не підвладна”, – і за це був перетворений на лисицю на п’ятсот перероджень. Прошу вас, о ченцю, своїм мудрим словом допомогти мені позбутися лисячого вигляду. Насмілюся запитати: “Чи підвладна людина, яка прозріла істину, закону причинності існування?”””

“Людина, яка прозріла істину, не відрізняє себе від причинності існування”, – відповів Байчжан. Почувши ці слова, старий досяг просвітлення. Він відважив уклін і сказав: “Тепер я звільнився від лисячого вигляду і маю покинути своє тіло, яке знаходиться на горі. Прошу вас поховати мене за чернечим чином”. З цими словами він зник.

Наступного дня Байчжан велів підготуватися до похорону. “Навколо все спокійно, і в монастирі немає хворих. Що б це означало?” – дивувалися ченці. Після їжі Байчжан повів ченців на гору. У печері на схилі гори він знайшов лисячий труп і розпорядився віддати його вогню. Увечері він розповів ченцям про старого, перетвореного на лисицю. Хуанпо запитав: “Давним-давно якусь людину перетворили на лисицю на п’ятсот перероджень за те, що вона дала неправильну відповідь. Ну а якщо відповіді наставника будуть правильними, що тоді?”

“Підійди ближче, і я відкрию тобі істину”, – сказав Байчжан. Хуанпо підійшов до вчителя і вдарив його по обличчю. Байчжан заплескав у долоні і сказав зі сміхом: “Я думав, ти руда борода варвара, а тепер бачу, що ти рудобородий варвар!”

^[1] Savadov & Senchenko. Postanaestesia – Exhibition Catalogue – 1992

Уперше робота буда проекспонована у Києві на виставці «Штиль», також її було відібрано до експозиції у «Вілла Штук», Мюнхен, Німеччина. Подальша доля цієї роботи невідома.

Виставки

Пов'язані документи

Олександр Друганов, 1992, Олег Голосій та Олександр Гнилицький серед експозиції виставки, аналогова фотографія, розміри невідомі

Джерела

• Postanaesthesia : Dialog mit Kiew, acht Ukrainische Künstler in München. Ein Album. / Christoph Wiedemann; Konstantin Akinsha / München : Spielmotor München, 1993. – 127 p. : ill. ; 28 cm.
• Соловйов О. Турбулентні шлюзи: Зб. статей / Олександр Соловйов // Ін-т проблем сучасного мист-ва АМУ. – К.: Інтертехнологія, 2006. – 192 ст.: іл. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mari.kiev.ua/PDF/solovev.pdf
• Яринич Я. Кінець, що є початком / Ярослав Яринич // Кур’єр муз. – 1992 р. №3(16) – с. 4.