Арсен Савадов, Георгій Сенченко. 1992. Байчжан та лисиця. Інсталяція, фото, текст, об’єкти, земля. Розміри невідомі

Автор роботи

• Арсен Савадов
• Георгій Сенченко
• Савадов-Сенченко

Розміри:

Категорія: Інсталяція

Техніка: змішана, інсталяція

Матеріали: земля, об'єкти, тексти, фотографія

Створено: 1992 р.

Місце створення: Київ

Опис роботи

Інсталяція cкладається з двох великих фотографій (одна з яких у лайтбоксі) та землі з листям, що лежить на підлозі перед ними. В основу роботи покладено одноіменну чань-буддійську притчу Умень Хуейкая. В ній йдеться про те, як після проповіді до монаха Байчжана приходить старець, якого нібито перетворили на лиса на п’ятсот перероджень за неправильну відповідь на питання. Спілкуючись з Байчжаном, він отримує просвітлення та стверджує, що тепер звільнився від лисячого обліку і просить поховати його тіло за чернечим чином. Отже, монах та його учні ховають тіло лиса. Інсталяція відноситься як раз до моменту поховання. Усі три елементи інсталяції стосуються даної теми. На одній з фотографій зображено учасників гурту Deep Purple, імовірно складу 1970-х років (з ліва направо: Гіллан, Лорд, Гловер, Блекмор, Пейс), на кладовищі Фрідріхсвердершер, у берлінському районі Кройцберг (остання ілюстрація – фото, що було виконано, імовірно, в той же день, що й фото, задіяне в інсталяції). На лайт-боксі представлена репродукція однієї з останніх прерафаелітських робіт Джона Еверетта Мілле (1829–1896) «Долина покою» (1859), на якій зображено двох монахинь на огородженому церковному кладовищі. Одна з них проникливо дивиться на глядача, в той час як друга старанно розкопує могилу. Не дивлячись на ніжність пейзажу, робота справляє пригнічуюче враження, і служить певним «memento mori». Особливо це підкреслюється прийомом Мілле не зображати передній план, що створює ефект знаходження в розкопаній могилі самого глядача. Під лайт-боксом знаходиться третій елемент інсталяції – це купка землі та сухого листя, що ніби матеріалізувалася з репродукції Мілле. Відсутність тіла тварини пов’язана з тим, що «образ лиса прагне до самоусунення, шляхом ідентифікації з темою стирання слідів^[1]».

Нижче приведено текст притчі “Байчжан і лисиця” російською мовою:

“Как-то на проповедях Байчжана стал появляться некий старик. Однажды, когда наставления были окончены, он не ушел из зала вместе с другими. Байчжан спросил его, что он за человек. “Ныне я не принадлежу к человеческому роду, – ответил старик. – Но когда-то, во времена Будды Кашьяпы, я жил на этой горе и наставлял истине. Однажды меня спросили: “Подвластен ли прозревший истину человек закону причинности существования?” Я ответил: “Не подвластен”, – и за это был превращен в лису на пятьсот перерождений. Прошу вас, о монах, своим мудрым словом помочь мне избавиться от лисьего облика. Осмелюсь спросить: “Подвластен ли прозревший истину человек закону причинности существования?””

“Прозревший истину человек не отличает себя от причинности существования”, – ответил Байчжан. Услыхав эти слова старик достиг просветления. Он отвесил поклон и сказал: “Теперь я освободился от лисьего облика и должен покинуть свое тело, которое находится на горе. Прошу вас похоронить меня по монашескому чину”. С этими словами он исчез.

На следующий день Байчжан велел изготовиться к похоронам. “Вокруг все спокойно, и в монастыре нет больных. Что бы это значило?” – недоумевали монахи. После еды Байчжан повел монахов на гору. В пещере на склоне горы он нашел лисий труп и распорядился предать его огню. Вечером он рассказал монахам о старике, превращенном в лису. Хуанпо спросил: “Давным-давно некий человек был превращен в лису на пятьсот перерождений за то, что дал неправильный ответ. Ну а если ответы наставника будут правильными, что тогда?”

“Подойди поближе, и я поведаю тебе истину”, – сказал Байчжан. Хуанпо подошел к учителю и ударил его по лицу. Байчжан захлопал в ладоши и сказал со смехом: “Я думал, ты рыжая борода варвара, а теперь вижу, что ты рыжебородый варвар!”

^[1] Savadov & Senchenko. Postanaestesia – Exhibition Catalogue – 1992

Коментар дослідника

Уперше робота буда проекспонована у Києві на виставці «Штиль», також її було відібрано до ескпозиції у «Вілла Штук», Мюнхен, Німеччина. Подальша доля цієї роботи невідома.

Виставки

Пов'язані документи

Олександр Друганов, 1992, Олег Голосій та Олександр Гнилицький серед експозиції виставки, аналогова фотографія, розміри невідомі

Джерела

• Postanaesthesia : Dialog mit Kiew, acht Ukrainische Künstler in München. Ein Album. / Christoph Wiedemann; Konstantin Akinsha / München : Spielmotor München, 1993. – 127 p. : ill. ; 28 cm.
• Соловйов О. Турбулентні шлюзи: Зб. статей / Олександр Соловйов // Ін-т проблем сучасного мист-ва АМУ. – К.: Інтертехнологія, 2006. – 192 ст.: іл. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mari.kiev.ua/PDF/solovev.pdf
• Яринич Я. Кінець, що є початком / Ярослав Яринич // Кур’єр муз. – 1992 р. №3(16) – с. 4.