Автор роботи
Розміри: 100 см x 100 см
Категорія: Живопис
Техніка: живопис
Матеріали: олія, папір
Створено: 1990 р.
Місце створення: Створено в майстернях Київського художнього інституту
Місце знаходження: Робота вважається втраченою
Опис роботи
«Ця картина не йменується “Без назви…”» — художня робота, яку В’ячеслав Машницький створив у співавторстві з Олегом Голосієм у 1990 році в майстернях Київського художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури).
Олійний живопис на папері розміром 100 × 100 зображує чорний силует жіночої фігури на яскравому червоно-багряному тлі із супровідним текстом. Фігуру і тло написав Олег Голосій, текст — В’ячеслав Машницький.
Текст на роботі: «Ця картина не йменується “Без назви” не тому, що в неї немає назви, а тому, що її можна не називати. Просто вона спільний акт тривалістю 3 хвилини і 10 секунд, до того ж один з “актовщиків” не має до неї жодного стосунку. Втім, інший теж. Адже картина є копією. Та все-таки її виконали вони тому, що один писав, а інший кака[в]…» (пер. з рос.).
Примітка: збереглася чорно-біла репродукція. Оригінальні кольори картини: чорна фігура, червоно-багряне тло і білий текст.
Коментар дослідника
Описана Машницьким історія появи спільної роботи свідчить, що Голосій часто дописував чужі роботи або ж узагалі переписував їх без дозволу автора. Машницький зафіксував на планшеті лист паперу для нової роботи і вийшов у вбиральню. За відсутності власника Голосій швидко опрацював чисту поверхню паперу і скопіював академічну постановку якоїсь із найближчих робіт, розташованих на мольбертах. Створення роботи і відсутність у майстерні Машницького тривало рівно 3 хвилини 10 секунд. Машницький без зайвих метафор написав усе це поверх роботи Голосія.
Звичка Голосія втручатися в роботи колег нагадує виправляння викладачем помилок у студентських роботах — цей освітній метод поширений у вітчизняних художніх навчальних закладах. Історія появи роботи «Ця картина…» свідчить про великий ступінь довіри й авторитет Олега Голосія в середовищі молодих художників і студентів інституту. Несвідомо вдаючись до синтезу як методу творення, Голосій і Машницький спільними зусиллями зібрали художній образ із частин. Голосій створив яскравий приклад художнього симулякру, скопіювавши невідому йому натуру зі студентських замальовок, які оточували його в майстерні. Машницький описав процес творення прямо в площині роботи і в такий спосіб створив методологічний антипод синтезу — його аналіз. Отже, Машницький і Голосій несвідомо проілюстрували ідею єдності аналізу й синтезу як принципу наукового пізнання в теорії матеріалістичної діалектики, яку тоді вивчав Машницький.