Пов'язані виставки
Пов'язані профайли художників
Пов'язані роботи художників
Олег Тістол був одним із перших митців в Україні, який звернувся до проблеми національної ідентичності, використовуючи методи поп-арту. Ще наприкінці 1980-х, як член групи «Вольова грань національного пост-еклектизму», він вже працював над створенням нових стереотипів. Тоді його більше цікавили історичні міфи, але з появою в Україні ознак суспільства споживання він звертається і до сучасної масової культури. У 1990-ті разом з Миколою Маценко він створив низку проектів, об’єднаних спільною ідеєю «НАЦПРОМу», – «Музей архітектури», «Музей України», а в останні роки – «Національна географія», «Мати міст». У своїх роботах Тістол формує нові міфологічні моделі, продовжуючи стратегію експансії в колективне несвідоме. Аналізуючи раніше невідрефлектований культурний матеріал, митець обирає безпомилково пізнавані об’єкти та перетворює їх на декоративні, абстрактні ікони. Врешті-решт, створюється враження, нібито ці образи завжди існували в масовій свідомості. Олег Тістол позиціонує себе як український митець, який освоює власну територію. Подорож до Гурзуфа в 2006-му році стала приводом для створення нової серії живопису «ПБК», що представляє портрети пальм у натуральну величину. Прийшов час українізувати і пальму, що опинилась на його території, більше того, вона також символічна для субтропічного півдня України, як берізка для Росії. Пальма одночасно є привабливим декоративним об’єктом і міцним символом. Митець звертається до позачасового символу, вже перевантаженому безліччю асоціацій, але приходить до створення свого образу. Міф, стаючи своїм, набуває нових смислів та отримує подальший розвиток. Цим пояснюється безліч алюзій у цих роботах. Українська пальма нагадує багато про що – про те, що Крим – це головна здравниця країни, про красу всесвіту, про шоколадку «Баунті», і про те, що життя прекрасне навіть у хрущовці, якщо вона стоїть серед пальм…. Тут митець продовжує давно розпочату дискусію про красу стереотипу, але прагне відійти від будь-яких соціальних, національних або історичних тем. Він хоче створити виключно позитивний образ, хрестоматійний приклад поп-арту, як насправді загальнодоступного мистецтва. Пальми подобаються всім без винятку, сучасне уявлення про райське життя на землі без неї не складається. Так що нездійсненна мрія про те, що мистецтво може бути близьке будь-кому, стає реальною. Роботи серії відрізняються живописною мовою – легка комп’ютерна обробка кожної вихідної фотографії підказує несподівані кольористичні рішення. Саме всілякі «зашкалювання» за кольором обумовлюють авторські переходи від відвертого кічу до вишуканого сецесіону. При цьому митець залишається в межах свого впізнаваного холоднувато-барочного живопису. «Палітра», що присутня на кожній картині, немовби підтверджує, що автора в цьому проекті, перш за все, цікавлять живописні задачі. На його думку, митець, який малює не з натури, а з фотографії, вручну виконує функцію «Фотошопу»: він вибирає фотомотив і покращує його згідно своєму уявленню. Фарби на палітрі відповідають фарбам, які використовуються на картині. Палітра, така сама, як і в програмі «Paint», натякає публіці на легкість і доступність такого художнього тиражування. Здається, що так може зробити кожен, але це оманливо…