Сергій Панич про пам’ятники та монументи


Опублікований коментар

Про високе не можна вигукнути через слабкість нашого голосу, неможливо зобразити неосяжне через неміч нашу, але в душі все ж перебуває тінь істини.

Пам’ятники чи меморіали не є архітектурними проектами як такими, однак вони – зображувальні проекції таких понять, як життя, смерть, любов, журба тощо. В будь-якому випадку, глобальність і багатогранність цих понять надає єдину можливість ніби реально побачити (роздивитися) їх через «замкову щілину» – образотворче мистецтво.

Проект так і лишиться проектом. Він розвивається і закінчується разом з автором і тому природного гармонійного завершення мати не здатен. Це спроба осягнення даних понять в образі міфічного пам’ятника або монумента»[1]

[1]  Сергій Панич / В. Сахарук // Мистецькі імпресії. Малярство, графіка, скульптура, інсталяція / В. Сахарук. – Київ: Центра “Український дім” Галерея”Аліпій”, 1994. – С. 75.