Пов'язані виставки
Виставка «Ангели над Україною. Сучасний український живопис»[1] (організатор — Галерея 369, куратор — Ендрю Браун) проходила в Апостольській католицькій церкві в Единбурзі з 13 серпня до 5 вересня 1993 року[2]. Виставка стала частиною великого театрального фестивалю, який у цей час відбувався в шотландській столиці. Проект було реалізовано за підтримки міської ради Единбурга, Лотіанської обласної ради, Британської ради та Міжнародного фонду «Відродження» (Україна).
Українське сучасне мистецтво представляли роботи Олександра Гнилицького, Олега Голосія, Олександра Ройтбурда, Арсена Савадова, Георгія Сенченка, Валерії Трубіної, Іллі Чичкана.
Назва виставки, за словами Ендрю Брауна, продовжувала давні традиції духовності українського живопису, які походять із Візантії і через бароко тягнуться до наших днів. «Проте це не розніжені ангели релігійного мистецтва Заходу. Це вселяючі жах провісники змін, їхня сила та висока моральність дають надію на краще майбутнє», — зауважив Браун[3].
Нині точна кількість експонованих робіт невідома. За словами Валерії Трубіної, каталог, виданий спільними силами Києва й Единбурга, не дає повне уявлення про експоновані творів. За спогадами інших учасників виставки, експозиція складалася з гігантських експресивних постмодерністських творів із зображенням «класичних фігур, письменників, героїв романів, Христа, романтичних краєвидів та облич невідомих жінок дев’ятнадцятого століття зі старовинних фотознімків, переусвідомлених у новому контексті»[4]. «Візуальні поеми» й «ефірні видіння»[5] заполонили нижній поверх церкви. Замість вівтаря — велетенські лайтбокси Арсена Савадова й Георгія Сенченка за мотивами «Загубленого раю» Мільтона. Довершував експозицію розпис художниці з кола прерафаелітів Фібі Анни Траквейр (Phoebe Anna Traquair). Її зображення на біблійні теми займали чималу частину простору церкви — від другого поверху догори.
Як розповідають художники, унікальна церква, де розмістили українське мистецтво, стояла зачинена сто років. За легендою, у ній оголосили, нібито Апокаліпсис настане 1990 року, а після того як священики і парафіяни переконалися, що катастрофи не сталося і життя триває, церкву закрили. Виставка «Ангели над Україною» ніби продовжила життя храму після проголошеного сто років тому Апокаліпсису[6], відкривши нову сторінку її історії — експозиційну.
І хоча мистецтво постмодернізму добре знало тему Апокаліпсису й кінця світу, у творчості Голосія, Гнилицького, Савадова, Сенченка, Чичкана, Трубіної, Ройтбурда вона набрала нового значення. Їхнє мистецтво, що стало реакцією на загнивання радянської системи, збіглося з кризою станкового живопису, «смертю автора», не лише абстрактного автора, а цілком реального художника і друга — Олега Голосія, який загинув за кілька місяців до відкриття виставки. «Ангели над Україною» — перша колективна виставка художників «Паризької комуни» після його смерті.
Після цієї трагічної події для українського мистецтва і для кола «Паризької комуни» почався зовсім інший період. За словами мистецтвознавця Костянтина Акінші, «київське мистецтво», показане в Единбурзі, завершує героїчний період «української хвилі» — «гіганти взяли гору, а ангели згинули»[7]. Далі митці займалися фотографією, інсталяцією, об’єктами, відсунувши живопис на дальній план.
Виставка «Ангели над Україною» унікальна місцем проведення. Чи не вперше твори українських митців було представлено в чужому локальному середовищі, поруч із релігійними розписами кінця XIX сторіччя, які створила британська художниця. Завдяки концептуальній роботі з експозицією і контекстом «Ангели на Україною» виразно виділяються на тлі інших виставкових проектів початку 1990-х років.
[1] У біографії Валерії Трубіної на сайті Щербенко Арт Центру помилково зазначено, що виставка відбулася в Галереї 369. Крім того, в біографії художниці фігурує фантомна виставка «Нове українське мистецтво — після Апокаліпсису», яка начебто відбулася в Лондоні 1994 року.
[2] Імовірно, це була Mansfield Traquair, яка з 1994 року має статус музею.
[3] Браун, Ендрю. Вступна стаття / Ендрю Браун // Ангели над Україною: Каталог. — Б. м., 1993. — С. 13.
[4] Кузьма, Марта. Вступна стаття / Марта Кузьма // Ангели над Україною: Каталог. — Б. м., 1993. — С. 7–11.
[5] Там само.
[6] Жодних офіційних документів, які підтверджували б цю легенду, немає. Архів церкви-музею Mansfield Traquair починається з 1994 року.
[7] Акінша, Костянтин. Вступна стаття / Костянтин Акінша // Ангели над Україною: Каталог. — Б. м., 1993. — С. 15–17.