Пов'язані профайли художників
Пов'язані роботи художників
Пов'язані виставки
Кирило Проценко представив у столичній галереї «RA» свій проект академічної версії декорування житла. Але ось академічний інтерес до творчості цього художника практично неможливий. Кирило Казимирович Проценко — майстер соціального збагачення класичних жанрів живопису. Обстановка пристойності та манірності балансує в його проекті на межі дійсної новизни змісту. Пейзаж, натюрморт іронічно відділяються від свого природного середовища і виявляються у замкненому просторі ілюзії.
Картина «Комфорт — Боржомі» із подвійним змістом благочестя і спокою заохочує смак до неробства, млості, розваг. Вона символізує полюси світського життя і культури, яку виражає мистецтво.
«Крим — здравниця нашої Батьківщини», успадкована від великого живопису радянської епохи: правдиве і зрозуміле зображення рідної природи — багатства класу бідноти. У великому пориві оптимізму Кирила Проценка пейзаж перетворюється на предмет індивідуального володіння, емблему повітря і моря, сповнених глибини і світла.
Людське житло втілює короткочасну паузу в загальній динаміці життя. Для заповнення цієї паузи існують невеликі дрібниці особистої та неподільної втіхи. Повсякденне життя змішується з ритуалом, реальність віддаляється, поступаючись місцем особистому життю. Зазіхнувши концепцією виставки на світ приватного житла, Проценко хоче схвилювати глядача. Приклад — картина «Закохані серця». Два життєво важливi органи людської конституції, масштабно і наївно-реалістично зображені на повному експресії фоні заходу, локалізують оповідання. Враження картина справляє дивне, що для актуального мистецтва є позитивом, однак ступорозно-присмерковий стан від сильного афекту не настає: органи мають тенденцію до скорочення, їхній ілюзорний рух демонструє пружність жесту і ритму. А це, поєднуючись із досвідом клініцистів, діє заспокійливо.
Натюрморти на кухні — у другому залі галереї — зачаровують, нагадуючи про благополуччя, мир і терпимість. Фотографії на прозорому пластику розташовані на тлі з двох частин паперових шпалер з різним малюнком. Від сіро-чорної гами предметів, що розміщені в суворому порядку з гастронома часів хрущовського достатку, віє холодною радістю перемоги над собою та самозреченням в ім’я краси як такої. Земне щастя фону, того, що складається зі сплетiння блідих квіточок і смужок шпалери, не вражає, але свідчить про повну свою адаптованість.
Артистичні об’єкти у вигляді іграшкових пластмасових меблів розташовані в експозиції в строгому порядку авторського задуму. Гарнітур ляльки Барбі в корпоративних рожевих тонах Чиччоліни претендує на самобутність, вільну від залежності смаку.
Загалом, художнє висловлювання дотепне за задумом і втіленням. Проценко не зрадив своєму амплуа тонкого концептуального художника без ознак рухової бурі в прагненні до фурору.