Пов'язані профайли художників
Олександр Друганов — культурний діяч в щонайменше чотирьох іпостасях — художник, художник-постановник в театрі, викладач, артдиректор реклами.
Олександр Павлович Друганов народився 4 квітня 1961 року в місті Сєверодвінськ, СРСР.
Друганов навчався в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка (нині — Державна художня школа імені Тараса Шевченка) в майстерні О. Тітової.
Після закінчення РХШ у 1980 Друганов був призваний до лав радянської армії. Повернувшись з армії, Олександр Друганов вступив на графічний факультет Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Спочатку навчався в майстерні Т. Лящука, а коли закінчив Інститут, опанував широкий спектр графічних технік в майстерні В. Чебикіна. Після закінчення залишився на рідній кафедрі, але вже у ролі викладача, — до 1995 року. Саме в Художньому інституті Олександр Друганов познайомився з колом художників, з якими в майбутньому пов’язав свій творчий шлях.
У той самий час Олександр Друганов почав захоплюватися театром і навчається в Ігоря Калінаускуса — езотеричного майстра та режисера. Режисер проводив різні тренінги для своїх учнів — в дусі східних практик.
«Я помню, у Калинаускаса был тренинг — мы бежали полтора часа по кругу в зале, не уставая, потому что каждый посылал энергию бегущему впереди, и таким образом — формировалось энергетически замкнутое кольцо»[1].
В 1994 році під час роботи над виставою «Горло», Олександр Друганов познайомився з вельми важливою для своєї подальшої театральної долі людиною — режисером Дмитром Богомазовим.
Через рік Олександр Друганов заступає на посаду художника-постановника в Київському державному театрі драми та комедії (нині — Київський державний академічний театр драми і комедії), де працював протягом двох років перед тим як продовжити свій творчий розвиток на іншій арені — на ниві рекламного бізнесу.
В 1997 році Олександр Друганов очолив креативний відділ провідної рекламної агенції України «Лео Бернетт» (Leo Burnett). А через 3 роки знову повернувся до театру, на цей раз до «Вільної сцени».
У 2003 році Олександр Друганов знов іде працювати в маркетингу: стає артдиректором відомої рекламної агенції Пропаганда Огілві (Propaganda Ogilvy), але тільки на рік, аби знову ставити постановки на «Вільній сцені».
У 2005 Олександр Друганов знову змінив посаду художника-постановника на артдиректора, на цей раз в компанії, що спеціалізується на освітленні, — «М.І.К. Шорр». Там Олександр працював 5 років допоки, як в Київському Державному Інституті Декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука вирішили відкрити факультет відео та фотографії. Олександра запросили викладати на новостворений факультет. З того моменту і донині Друганов прикладає руки до формування нового покоління відео і фотомейкерів.
Весь цей час Олександр Друганов працював як художник і брав участь у багатьох виставках і резиденціях. Спочатку (1990–1992) — як книжковий графік (Художник і книга, Київ; Міжнародне бієнале графіки «Інтердрук», Львів; Бієнале «Імпреза», Івано-Франківськ), потім — як художник. На виставці «Штиль» в 1992 році під кураторством Олександра Соловйова, Друганов був чи не єдиним, хто виставив фотографію. Того ж року, пізніше, той самий Соловйов влаштував виставку «Лето», де Друганов разом з мексиканським художником Адріано Сото влаштували перформанс «Заперечення заперечення».
В тому ж році німецький куратор та організатор виставок Крістоф Відеман відвідував Київ і запросив групу художників (Павло Керестей, Арсен Савадов, Георгій Сенченко, Олександр Ройтбурд, Олег Голосій, Олександр Гнилицький) та Олександра Друганова на резиденцію у Мюнхен. У межах цієї резиденції відбулися дві виставки за участю Олександра Друганова — «Діалог з Києвом» (Вілла Штука, Мюнхен, 1992) та «Постанастезія» (галерея на Лотрінгер штрасе, Мюнхен, 1992).
Під час цієї поїздки художники відвідали «Маніфесту». Ця подорож була дуже важливою для подальшого творчого шляху Олександра Друганова, так само як і для інших учасників резиденції. Вони мали змогу ознайомитися з європейськими мистецькими трендами і вони, безумовно, вплинули на подальшу мистецьку практику художника. Окрім творчих робіт, перебуваючи в Мюнхені, Олександр Друганов зробив багато знімків, документуючи дозвілля групи, а також брав участь у розробці макету каталогу «Постанастезія».
Після резиденції Олександра Друганова продовжили запрошувати на знакові групові виставки, такі як «Простір культурної революції» (Український дім, Київ, 1994), «Варвари» Олександра Соловйова (ЦБХ, Київ, 1995), «Чорно-біле» Наталії Філоненко (Культурний центр «Брама», Київ, 1995) та інших — кураторських, фотографічний, присвячених книжковій графіці тощо.
Олександр Друганов був постійним гостем сквоту Парком і став для його жителів своєрідним фотохронікером. Його знімки й знімки Миколи Троха, зроблені на Паркомі, — складають основний візуальний ряд архіву сквоту.
У 1997 році Олександр Друганов відкрив свою першу персональну виставку «Робітник (worKINGman)» в галереї «Ательє Карась» (нині — «Карась галерея») і надалі більшість своїх виставок художник зробив у співпраці з Євгеном Карасем.
Олександр Друганов опанував багато медіа, окрім фотографії — перформанс, живопис, графіку, відео. Основним предметом дослідження для нього стала популярна масова культура. Образи та герої, створені масовою культурою, переосмислювалися художником іронічно, чому напевне сприяла його діяльність в рекламних агенціях.
(Олександр Друганов, 2003, Не маяч, полотно, олія, 180 х 60 см)
Зараз Олександр Друганов викладає в Київському Державному Інституті Декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука для студентів спеціальності «Фото і відео» та готує нову виставку.
[1] Никитюк М. Александр Друганов: Художник сцены. Часть 1 [Електронний ресурс] / Марыся Никитюк // TEATRE. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: http://teatre.com.ua/modern/aleksandr_druganov_xudozhnyk_stseny_chast_1/