Оксана Баршинова про творчість Валерії Трубіної та Сергія Панича

Автор: Оксана Баршинова

Опублікований коментар

Творчість уродженців Луганська В. Трубіної та С. Панича, визначних представників української Нової хвилі, повністю вкладається в парадигму постмодерністського живопису з його зануренням в багатошаровість та неоднозначність культури, іронічним цитуванням класики та відстороненням від соціальної проблематики. Соціальний ескапізм, в цілому типовий для сучасного мистецтва другої половини 1980 — 1990-х рр., в даному випадку є вираженням персональної втечі від реальності, пошуку “індивідуального спасіння” не тільки за межами певної території, але й поза певними визначеннями стилів, шкіл та манер (С. Трубіна “Фонтан любові”, 1992, С. Панич “Острів Св. Єлени”, 2002).