Коментар Олександра Соловйова до виставки «FLASHBACK. Українське медіа-мистецтво 1990-х.». Травень 2018.


Опублікований коментар

Звернення до 90-х виправдано з кількох причин. По-перше, підійшов до своєї історичної точки цикл зворотного інтересу до цього переломного, складного і неоднозначного десятиріччя. Прийшло розуміння того, що 90-ті вже стали історією. Настав час аналітичних, а не просто рефлексивних оцінок, час перегляду сформованих стереотипів і схем. Проте це повернення в 90-ті має градацію, близьку саме до FLASHBACK як до спалаху яскравих спогадів минулого, до того, що в кінозйомці відоме як «зворотний кадр». По-друге, 90-ті — це перше десятиліття незалежності України. І хоча сучасне мистецтво зародилося тут трохи раніше, на схилі радянської епохи, але саме в 90-ті воно отримало новий поштовх, новий імпульс для свого розвитку як нової культурної ідентичності. Зрештою, специфіка його розвитку в це початкове десятиліття була такою, що воно відчутно змінилося з погляду образно-технічних засобів. З’явилися інші пріоритети, пов’язані в першу чергу з медійним вектором – мистецтвом нових технологій, відео.