Пов'язані профайли художників
Пов'язані роботи художників
Олександра Гнилицького та Лесю Заяць можна назвати адептами абстрактного нефігуративного медіа-арту, бо навіть коли в їх гібридах (так художники визначили власну техніку медіаінсталяцій) з’являються певні об’єкти, вони більшою мірою реперезентують абстрактність, ніж матеріальність речей. Серія «Медіа-Комфорт» — такий тип медіамистецтва, який можна було б назвати медитаційним. Як відомо, у східних традиціях головна мета медитаційних психопрактик — відсторонене спосте- реження за мінливістю думок, невтручання в потік вражень та образів. Такою самою технологією користуються Гнилицький та Заяць в серії медіагібридів, пропонуючи глядачу відключитися від власного потоку нескінченних думок-подразників й уважно, хоча б декілька хвилин, спостерігати візуалізацію цієї мінливості з відстороненої позиції. «Мінлива стіна» (2007), що була представлена на 52-й Венеційській бієнале, — це не конкретна матеріальна стіна, закодована у відеоформаті. Це, очевидно, абстрактна ідея стіни, що включає в себе всю множинність синхронічного та діахронічного проявлення стіни у світі. […] Ці об’єкти — тільки натяки на присутність сенсу, відчуттів, які кожен повинен розіграти сам для себе. Але у Гнилицького та Заяць це вже не постмодерністська заява щодо нісенітності буття, в якому існують тільки розрізнені, нічим не пов’язані об’єкти, а поетичне відтворення оточуючої реальності у безкінечно змінній формі, вдумливе спостереження та відмова від філософування на користь споглядання за річчю, її «розгортанням» у просторі та часі, відмова від надавання константних визначень та характеристик[1].
[1] Ельфська Т. Поетика мінливості: мистецькі медіа-медитації Олександра Гнилицького та Лесі Заяць / Т. В. Ельфська // Магістеріум. Культурологія. – 2013. – Вип. 52. – С. 54-60. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Magisterium_kul_2013_52_12