Місце проведення: Україна, Київ, PinchukArtCentre
Групова виставка
2014.05.17 - 2014.10.05Опис
PinchukArtCentre представляє проект «Страх та надія» – групову виставку трьох українських художників, переможців Премії PinchukArtCentre, починаючи з 2009 року: Микити Кадана, Жанни Кадирової та Артема Волокітіна. Ця виставка – реакція митців на нову соціально-політичну ситуацію в Україні, яка сформувалася в результаті триваючої кризи та нещодавніх подій в країні.
У листопаді 2013 року розпочалися довготривалі протести громадян з усієї України, які стояли на Майдані – центральній площі Києва – на захисті своїх ідей щодо майбутнього України. Художники з усіх куточків країни були в перших рядах цих протестів. Вони брали в них участь і як громадяни своєї країни, і як митці. У результаті з’явилася ціла лавина художніх практик, документальних зображень, текстів, перфомансів та мистецьких акцій.
Коли протести перейшли в жорстоке, криваве протистояння, роль художників нівелювалася, втративши початковий сенс. З 18 по 20 лютого 2014 року понад 100 протестуючих були вбиті на вулицях Києва. Це стало трагічною кульмінацією мирних протестів, які тривали вже більше трьох місяців. У вирі подій простір для художнього осмислення просто зник – адже його місце зайняла пряма дія.
Бйорн Гельдхоф, заступник арт-директора/нині арт-директор PinchukArtCentre, куратор виставки: «Виставка «Страх і надія» демонструє, що митці відчували гостру потребу відреагувати на драматичні події, що змінили Україну. І ця потреба набула форми у цій експозиції. Своїми роботами художникам вдалося створити простір – платформу для роздумів і дискусій про майбутнє України, а також зафіксувати в пам’яті все те, що сталося за останні кілька місяців ».
У центрі цього триваючого конфлікту проект «Страх та надія» є втіленням гострої художньої реакції. Микита Кадан, Жанна Кадирова та Артем Волокітін говорять про давно минулі і зовсім нещодавні події, досліджуючи теми конфлікту, пам’яті та особистого горя. Виставка в PinchukArtCentre представляє собою платформу, де художники можуть і критикувати, і залишатися неупередженими; це місце, де нові твори знаходяться поруч з більш ранніми і це дозволяє відстежити розвиток ідеї в творчості авторів.
