Місце проведення: Італія, Венеція, Palazzo Papadopoli
Групова виставка
2009.01.06 - 2009.11.22Опис
Степи мрійників
У житті – як у кіно. Ми часто живемо у проминущому світі ефемерних матерій. Речі, події, ситуації, думки, емоції, амбіції, страхи, переживання… – вони приходять у наше життя на коротку мить, і перш, ніж ми усвідомимо їхню важливість, зникають, розчиняючись у небутті, з якого вони й постали.
А чи були вони взагалі реальними? А може, це був просто сон?
Ця ідея й лягла в основу співпраці Іллі Чічкана та Міхара Ясухіро. Працюючи разом на межі моди та мистецтва, вони досліджують минуле, теперішнє і майбутнє євразійського простору засобами різноманітних кінометафор, черпаючи натхнення з творчості великого українського кінорежисера Кіри Муратової. Чотири великі мистецькі інсталяції на фасаді та усередині Палаццо Пападополі – амбітний проект в рамках Бієнале. Як Ілля Чічкан, так і Міхара Ясухіро демонструють цілісний та унікальний погляд на ідентичність і подорож свідомості.
Тематика інсталяцій у Палаццо Пападополі, а також великого біл-борду на Академічному мості, базується на оповіді, вигаданій самими художниками під впливом сюрреалістичного кіно Кіри Муратової. За їхньою легендою, Ніколо Пападополі, котрий був власником палаццо у середині XIX-го століття, подорожує Україною, Монголією та Китаєм і далі аж до вод Японського моря, слідами великого мандрівника Марко Поло. Їхня виставка – це, по суті, кіно-майданчик з усіма необхідними атрибутами фільму: сценарієм, декораціями, світлом та музикою. Але самого фільму не буде.
На перший погляд, інсталяції І. Чічкана (Україна) та М. Ясухіро (Японія) – надсучасна транс-культурна подія. Проте, їхня риторика містить у собі ще й приховану віртуозність, здатну творити несподівані спецефекти із поодинокими вкрапленнями чорного гумору. Як зауважила колись кінорежисер Кіра Муратова, кіно повинне хвилювати. І. Чічкан та М. Ясухіро вірно служать цій же високій меті: неймовірна сила їхніх творів криється не лише у глибинному зрушенні наших почуттів, але й у тому, що вони зображають усю складність нашої свідомості у різних сферах змістовного існування, запрошуючи нас жити у снах.
Довгий час Ілля Чічкан був дизайнером, а згодом став художником. Міхара Ясухіро – навпаки: розпочав свій творчий шлях як художник, а потім став дизайнером одягу. Життєвий досвід і теперішні погляди обох художників породжують чимало запитань. Яка різниця між художником та дизайнером одягу? Яку роль відіграє куратор? Чи є важливими статус і роль людини у суспільстві? Коли ми є собою?
Застосовуючи різноманітну техніку, Ілля Чічкан та Міхара Ясухіро змушують глядача усвідомити проминущу природу сприйняття, наголошуючи на процесі усвідомлення. Ми входимо у цей фізичний простір. Ми впізнаємо речі навколо себе. Приймаємо певні ситуації як належне. А що, коли прокинутися посеред сну? Коли уві сні не спати, – життєві негаразди втратять свою гостроту, і сон стане ще більш дивовижним.
Петро Дорошенко
Організатори
- PinchukArtCentre
- Міністерство культури та туризму України
Куратори
- Володимир Кличко
