Місце проведення: Україна, Львів, Центр міської історії Центрально-Східної Європи
Персональна виставка
2011.04.29 - 2011.05.19
Опис
З 29 квітня по 19 травня 2011 року в Центрі міської історії експонувалася виставка фотографій Андрія Боярова “Місця: 2001-2011”. Проект можна окреслити як поєднання документації та візуальної антропології, так і як поетичний коментар про сучасну міську культуру та спадщину.
Приватна урбаністика
Стрижень світу сучасної людини – Місто. Саме тут генерується концентрат інтелектуальних, духовних, емоційних вібрацій людства. Щодня мільярди довгих і коротких, значних і дріб’язкових історій накопичуються у мультинаціональних та мультикультурних урбаністичних лабіринтах, утворюючи той неповторний шарм міста, який давні римляни називали geniusloci – персональний добрий геній місця. Згідно римської міфології, не тільки у кожної людини, але й у кожного клаптика землі, споруди чи закладу існує свій geniusloci. На нього покладається відповідальність не за матеріальне: стіни, дах, вікна-двері, кущі-дерева…., а за атмосферу.
Атмосфера міста – це те, чого не встигає побачити масовий турист, той, що “галопом по Європі”… Атмосфера не обмежується комплектом пам’яток архітектури-музеїв-магазинів-кафе… Це суб’єктивна, багатошарова, багатонюансна ефемерна субстанція щоденного міського життя, відчути-відчитати яку пропонує виставка архітектора і художника Андрія Боярова “Місця: 2001-2011”. Андрій докладно документує своє неквапливе занурення в урбаністичну “приватність” Відня, Будапешта, Варшави, Кракова, Таллінна, Берліна, Вроцлава, Львова, Битома, Лондона, Франкфурта, Риму… Кількість випадкових світлин поступово переходить в якість хроніки міської реальності між конкретністю географії і поезією есеїстики.
Порожні кабінки на порожньому пляжі, ранково-безлюдні столики кав’ярень, вервечка дахів авто, смітники, дбайливо загорнутий від ранкового туману песик у кошику, в’єтнамка, що несе булочки… Уся оця непоказна буденна пульсація життя менших і більших міст Європи і України, яку “зупинили” світлини Андрія Боярова, створює переконливий ефект персональної присутності глядача, вибудовує автономні індивідуальні рефлексії та настрої.
Саме так мандрували двісті-сто років тому. Поселялись на кілька місяців, роззнайомлювались із сусідами, двірниками, продавцями магазинчиків, власниками і завсідниками кав’ярень… Неспішно мандрували околицями… Ходили в гості до новонабутих знайомих… Писали довгі листи на батьківщину, вели докладні щоденники розмов і думок… Виставка Андрія Боярова нагадує нам про існування нетуристичного формату мандрів, який дозволяє відчути кожне чуже місто як своє.
Історик мистецтва Наталія Космолінська
Андрій Бояров народився у Львові, але “поділив” своє життя між Україною та Естонією. Вже мешкаючи у Таллінні в кінці 1980-х рр., він отримав освіту архітектора у Львові. Частково це пояснює зацікавленість автора тематикою міської забудови, простору та міського життя. Працював та реалізовував проекти у Естонії, Польщі та Фінляндії, розширюючи свою освіту через подорожі. Співпрацював з Центром сучасного мистецтва у Варшаві, Фондом культури Естонії та з різними естонськими газетами і радіо- та телевізійними станціями. Викладав основи архітектури у Таллінні. Працює також у Львові як архітектор інтер’єрів. Кожен зі своїх видів діяльності описує як “проектування”, серед яких і фотографування.
Виставка супроводжувалася щотижневими кінопоказами у виставковому залі Центрі міської історії 4 травня (“Осінній Бал), 11 травня (“Ніч на землі”) та 18 травня (Польсько-руска війна”) о 18.30.
