Усенко Н. ХАРКІВСЬКІ МОЛОДІЖНІ ФЕСТИВАЛІ 2000-Х ЯК ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦЬКОГО ПРОЦЕСУ [Електронний ресурс] / Н. Усенко // Вісник Харківської державної академії дзайну і мистецтв. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.visnik.org/pdf/v2013-03-37-usenko.pdf.

№ 3 158 Дизайн освіта в Україні: перспективи розвитку © Усенко Н.О., 2013 Надійшла до редакції 11.10.2013 УДК 7.03 «20» (477.54) Усенко Н.О. Харківська державна академія дизайну і мистецтв. ХАРКІВСЬКІ МОЛОДІЖНІ ФЕСТИВАЛІ 2000-Х ЯК ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦЬКОГО ПРОЦЕСУ Усенко Н.О. Харківські молодіжні фестивалі 2000- х як явище сучасного мистецького процесу. Стат- тя присвячена дослідженню найбільш значущих художніх фестивалів для молоді в Харкові, які були засновані та проводилися на початку ХХІ століт- тя. В даній публікації автором розкриваються го- ловні особливості найбільших харківських художніх молодіжних фестивалів, розглядаються їх творчі концепції, функції, цілі та завдання, наводяться при- клади найяскравіших проектів, що демонструвалися в межах цих заходів. В роботі досліджується вплив молодіжних фестивалів на різні сторони художньо- го життя Харкова, розкривається значення цих за- ходів в контексті сучасного мистецького процесу. Ключові слова: фестиваль, «Водопарад», «Культурні герої», «Non Stop Media», Харків, актуальне мисте- цтво, мультимедіа, художнє життя, виставки. Усенко Н.А. Харьковские молодежные фестивали 2000-х как явление современного художествен- ного процесса. Статья посвящена исследованию наиболее значимых художественных фестивалей для молодежи в Харькове, которые были основаны, и проводились в начале XXI века. В данной публика- ции автором раскрываются основные особенности крупнейших харьковских художественных молодеж- ных фестивалей, рассматриваются их творческие концепции, функции, цели и задачи, приводятся при- меры ярких проектов, которые демонстрировались в рамках этих мероприятий. В работе исследуется влияние молодежных фестивалей на различные сто- роны художественной жизни Харькова, раскрыва- ется значение этих мероприятий в контексте со- временного художественного процесса. Ключевые слова: фестиваль, «Водопарад», «Куль- турные герои», «Non Stop Media», Харьков, акту- альное искусство, мультимедиа, художественная жизнь, выставки. Usenko N.A. Kharkiv’s Youth Festivals of 2000’s as a phenomenon of contemporary artistic process. The article investigates the most important art youth festivals in Kharkiv, which were founded and conducted in the beginning of the XXI century. In this publication the author reveals the main features of the largest art youth festivals of Kharkiv, their creative concepts, functions, goals and objectives, shows examples of outstanding projects, that were on display in these activities. In this paper author determined the in uence of youth festivals on various aspects of artistic life in Kharkiv, revealed the importance of these measures in the context of contemporary art process. Key words: festival, “Vodoparad”, “Cultural heroes», «Non Stop Media», Kharkiv, contemporary art, multimedia, artistic life, exhibition. Постановка проблеми. 2000-ні роки в сучас- ному мистецтві України і, зокрема, й Харкова відзна- чилися яскравими змінами. Розпочалася активізація художнього життя, пов’язана із появою нових худож- ніх інституцій. Однією з ознак мистецтва цього часу в Харкові стало зростання значення різноманітних мистецьких фестивалів. Проте, незважаючи на суттє- вий вплив цих заходів на розвиток художнього життя Харкова на початку ХХІ століття, їх роль залишається недооціненою. Тому сьогодні актуальним є вивчення специфіки діяльності молодіжних фестивалів сучас- ного мистецтва як цілісного інституту, виявлення їх значення в мистецькому процесі Харкова на початку ХХІ століття. Мета даної публікації полягає у висвітленні найбільш значущих фестивалів для мистецької мо- лоді, які проводилися в Харкові від 2000-х рр., дослі- дженні головних особливостей, концепцій, функцій, цілей цих заходів та визначенні їх ролі в мистецькому процесі Харкова. Робота виконана у відповідності до плану НДР Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Аналіз останніх досліджень і публікацій за- свідчує, що на сьогодні не існує комплексних науко- вих праць, присвячених дослідженню молодіжних ху- дожніх фестивалів в контексті мистецького процесу Харкова. Нами було опрацьовано низку публікацій в пері- одичній пресі критиків та мистецтвознавців З. Алфьо- рової [1], Г. Вишеславського [4: 5], С. Рибалко [13: 14], Л. Савицької [15], О. Соловйова [17], А. Корнєва [10], О. Коваля [8], В. Хаматова [18] та ін., де висвітлюють- ся події молодіжних фестивалів сучасного мистецтва в Харкові і дається їх критична оцінка. Автором також опрацьовано групу досліджень, де фестиваль розгля- дається як синтетичний художній простір та соціо- культурний феномен. Це – наукові роботи російських науковців П. Ніколаєвої [11], О. Резнікової [12] та ін. Важливою складовою джерельної бази є ка- талоги та видання, надруковані під час проведення фестивалів. Значну роль в дослідженні молодіжних фестивалів в Харкові на початку ХХІ століття відіграють віддалені інтернет-ресурси. Ці матеріали, які є своєрідною «відкритою перепискою», надають змогу прослідкувати всі події, що проходили в межах фестивалів, а також простежити зміну глядацьких інтересів та смаків протягом різних сезонів. Результати дослідження. Активізація худож- нього життя в Україні на початку ХХІ століття су- ВІСНИК 159 Мистецтвознавчі та культурологічні аспекти дизайну проводжувалася низкою змін. Так, у 2000-му році з’явилися «Альтернативні візуальні студії» (2000), ме- тою яких було дослідження нових експериментальних форм та ідей у сучасному візуальному просторі, а у 2001-му – харків’янином В. Сидоренком було засно- вано в Києві Інститут проблем сучасного мистецтва при Національній академії мистецтв України. В куль- турному просторі України виникли нові художні угру- повання, серед яких визначне місце зайняли київська група «Р.Е.П.» (2004) та харківська «SOS’ка» (2005), що мали соціальну спрямованість та засвідчили нові інтереси молодого мистецтва. Як вказує В. Сидорен- ко, «стало зрозумілим, що українська арт-сцена дихає передчуттям оновлення» [16: С. 139]. У ті ж роки під гаслом пошуків нових імен в Україні було відкрито низку фестивалів та бієнале, на яких куратори, щоб виявити «найсвіжіше» мистецтво, вводили навіть віковий ценз для учасників — до 30 років [16: С. 139]. Популярність в українському ху- дожньому середовищі фестивального формату була не випадковою. Демократичність, яка є однією з го- ловних специфічних ознак мистецьких фестивалів, для митців, зростаючих на теренах молодої держави, стала симптоматичною. Як слушно зазначає Г. Ви- шеславський, фестиваль – найбільш «цілюща форма» демонстрації сучасного мистецтва в Україні [4:13]. Актуальність форми фестивалю на сучасному етапі розвитку мистецтва відзначає і російська дослідниця П. Ніколаєва, підкреслюючи, що «фестиваль як між- культурний форум є інструментом рівноваги процесів інтеграції та диференціації, баланс яких досягається через семіотичні засоби фестивалю (міжкультурні ар- хетипи і символи) та комунікацію» [11:5]. В Харкові на початку 2000-х одним з найяскраві- ших заходів був фестиваль предметного дизайну «Во- допарад», який став продовженням конкурсів «Мой- додир» (2001) та «Дзеркальний струмінь» (2002). Куратором події виступив відомий харківський дизай- нер В. Бондаренко. Перша виставка під назвою «Мой- додир» була створена як різдвяний жарт дизайнерів, які вирішили пофантазувати на тему умивальників, і мала складатися з проектів сантехнічного обладнан- ня. В експозиційному залі тоді розмістилися яскраві арт-об’єкти та інсталяції В. Бондаренка, Ю. Ринтовта, С. Тининики, Ю. Спасова та інших відомих дизайне- рів. Кожен демонстрував новий погляд на функцію та форму предметів для ванної кімнати, підкреслюю- чи яскраву художню ідею. Незважаючи на те, що на виставці першого конкурсу було представлено лише 10 проектів, саме ця виставка найяскравіше проде- монструвала міцні позиції та можливості харківської дизайнерської школи і стала «моделлю» майбутнього фестивалю предметного дизайну «Водопарад» [3:6]. Яскраві об’єкти, представлені в експозиції, мисте- цтвознавець С. Рибалко назвала своєрідною «Одисе- єю» до світу історії матеріальної культури [3:11]. Наступного, 2002-го року, відбулася друга ви- ставка конкурсу, яка отримала назву «Дзеркальний струмінь». Експозиція, присвячена темі людини і води, продемонструвала роботи вже 33 учасників, се- ред яких були не лише дизайнери, але й архітектори, живописці, керамісти та митці самих різних творчих спеціальностей. Виставку склали яскраві футуристич- ні проекти І. Остапенка, В. Бондаренка, О. Дроздова, О. Кудінової, А. Левитіна, Ю. Морозюка, В. Погорель- чука, С. Вергунова та інших майстрів [3:16]. Завдя- ки широкому міжнародному резонансу та підтримці зарубіжних партнерів переможці конкурсу у якості нагород отримали можливість відвідати семінари та фабрики сантехнічного обладнання у Німеччині, що дало можливість до подальшого творчого зростання митців [3:3]. Третій сезон конкурсу, який отримав назву «Во- допарад», зібрав більше 40 об’єктів дизайнерів і архі- текторів з Харкова, Києва, Донецька, Полтави, Одеси, Львова, Дніпропетровська. Вперше на одній експози- ційній сцені разом були представлені роботи як вже відомих українських митців (Ю. Ринтовта, І. Остапен- ка, О. Кудінової, В. Бондаренка та ін.), так і студентів профільних ВИШів (Г. Галушки, І. Дяків, О. Василі- ної, І. Педан та ін.). Протягом багатьох років функціонування цьо- го заходу «Водопарад» набув міжнародного значен- ня. Підтвердженням високого рівня робіт учасників фестивалю стали не лише премії, але й запрошення молодих дизайнерів до участі в експозиціях відо- мих європейських салонів, як то, наприклад, Salone Internationale del Mobile (Мілан), отримання у якості нагороди поїздок до європейських шкіл дизайну і т. ін. Безліч учасників фестивалю отримали неоціненний досвід співпраці із вже відомими майстрами, змогли відвідати майстер-класи та пройти закордонні стажу- вання. Для багатьох молодих митців «Водопарад» став першою стартовою площадкою, яка дала можливість для професійного розвитку. Важливою подією в художньому житті Харкова стала організація за ініціативою телеканалу «Інтер» Асоціації арт-галерей України і Асоціації діячів сучас- ного мистецтва Всеукраїнського фестивалю «Куль- турні герої». Конкурс, у якому брали участь молоді художники, літератори, музиканти та театрали, скла- дався з двох частин. Перший відбірковий етап планува- лося провести у найбільших містах України (Харкові, Одесі, Львові, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Донецьку). Фінальну виставку у Києві мали скласти проекти-переможці з різних міст. На думку одного з організаторів проекту, керівника телеканалу «Інтер» О. Зінченка, фестиваль мав представити «зріз існую- чого міського культурного життя у його повсякденній реальності – галерейних вернісажах, спектаклях мо- лодих театральних труп, клубних музичних вечорах і ночах, літературних читаннях і презентаціях видань – всьому тому, чим живе нинішня Україна» [6:8]. Першим містом, в якому було проведено почат- ковий етап фестивалю, став Харків. Художню части- ну конкурсу, яка розмістилася в експозиційному залі Міської художньої галереї, склали мультимедійні проекти «Бебі» (Ю. Кручак, І. Оленіна, П. Риженко, О. Кислицин), «Stileres» (В. та В. Юрашко), «Крила голуба» (О. Верещак, М. Зинець), інсталяції «Комуні- кація» (Т. і О. Полященко), а також роботи у напрямку поп-арт в проекті «Любов, схожа на Song» (В. Анто- № 3 160 Дизайн освіта в Україні: перспективи розвитку нюк, О. Борисов, С. Братков, С. Солонський, В. Гу- лич). Виставки фестивалю, проведені в різних міс- тах, засвідчили, що більшість з художніх творів було створено із використанням мультимедійних техноло- гій. Як вказує мистецтвознавець О. Соловйов, висвіт- люючи особливості українського мистецтва початку 2000-х, «медійна революція кардинально змінила форми і засоби трансляції навколишнього світу. Ху- дожники сьогодні знаходяться з ним більшою мірою у галюцинаторно-віртуальному контакті, і в меншій мірі – безпосередньо життєвому, а їх свідомість фор- мується здебільшого за рахунок інформаційного, а не культурного початку…» [17:18]. Також критик вказує, що «функція живописця сьогодні – не стільки гене- рування нових образів, скільки мікшування цього ін- формаційного потоку. Пристосовуючись до умов, що змінилися, картина все більш помітно стає схожою на web-дизайн і комп’ютерну гру, кіно і анімацію, відео кліп і рекламу…[17:18]. Спостерігаючи за подіями заходу від його почат- ку у Харкові, голова Асоціації арт-галерей України і куратор «Культурних героїв» В. Хаматов зазначив, що «фестиваль переріс у безпрецедентний марафон – пре- зентацію сучасного культурного потенціалу регіонів України» [18:9]. Для організаторів, учасників і гляда- чів цей захід показав наявність великої творчої енергії, накопиченої у сучасних митців, творчість яких «дає Україні перспективу інтеграції у світовий культурний процес» [18:9]. Значення фестивалю «Культурні герої» в розви- тку художнього життя Харкова сьогодні досить важ- ливе. Учасники його набули можливість отримання культурного досвіду та прийняли участь у фінальній виставці в Києві, що сприяло творчому зростанню харківських митців. Однак, не зважаючи на великий резонанс цього заходу та бажання кураторів до по- дальшого розвитку фестивалю, перший сезон «Куль- турних героїв» залишився єдиним. В Харкові його своєрідним продовженням став створений у наступно- му, 2003 році на базі Міської художньої галереї фести- валь молодіжних проектів «Non Stop Media». Авто- ром ідеї і безпосереднім куратором перших виставок фестивалю стала її директор Т. Тумасян, яка ставила собі за мету пошук молодих талантів, створення віль- ного креативного простору для митців [7]. За концеп- цією фестивалю один сезон мав тривати близько міся- ця, і за цей час у режимі «non-stop» виставковий зал Міської галереї мав стати майданчиком для багатьох арт-проектів та інших культурних подій (музичних, театральних і т.д.). Так само, як і в фестивалі «Куль- турні герої», бліц-марафон планувалося проводити у формі конкурсу художніх проектів, які відбирали- ся професійним журі, однак, організатори «Non Stop Media» зробили акцент на мистецьких творах, зали- шивши музичні, театральні та літературні акції поза змаганням. Головною умовою для відбору стала наяв- ність художнього проекту з авторською концепцію та її актуальним часові художнім рішенням [7]. Для підтримки «пілотного» сезону Фестивалю були запрошені популярні музичні та театральні ко- лективи Харкова. Участь у конкурсі художніх про- ектів взяли молоді, проте вже відомі в місті автори: В. і В. Юрашко, О. і Т. Полященко, Л. і В. Сухорукови, В. Радлінський, Б. Логачова та інші художники, біль- шість з яких до того вже брали активну участь в про- екті «Культурні герої» та молодіжних програмах Му- ніципальної галереї. Однак, незважаючи на новизну заходу, значну частину учасників склали нові імена, серед яких було багато студентів Харківської держав- ної академії дизайну і мистецтв [19]. Перші ж виставки фестивалю відзначилися яскравими художніми експериментами молодих ху- дожників, які продемонстрували різноманіття ху- дожніх інтересів і думок. У проектах знайшли свої вираження різні техніки медіа-арту, відео-арт та ві- део-інсталяції, комп’ютерна графіка та цифрові кола- жі, інсталяції, хепенінги. Молоді митці за допомогою актуальних інструментів мистецтва акцентували ува- гу глядачів на цілому пласті серйозних соціальних проблем: самотності людини у вік комп’ютерних тех- нологій, закомплексованості, замкненості, цикліч- ності життєвого шляху, нерозв’язних суперечностей між батьками і дітьми, психологічного віку людини і т.д. [19]. За три тижні першого сезону Фестивалю було презентовано 15 візуальних проектів, виконаних в різних техніках: від традиційних (живопису, графіки, скульптури, кераміки) до медійних (цифровий колаж, фотографія, відео-інсталяції і т.п.). В наступні роки кількість учасників фестивалю та географія значно збільшилася, відбулося пожвавлення виставкового життя. Як відзначила куратор фестивалю М. Конєва, підсумовуючи проведені шість сезонів фестивалю, ви- хідці з «Нон Стопа» стали відомими персонами укра- їнського арту (на харківському фесті представляли свої перші проекти Артем Волокітін і Микола Рідний, Гамлет Зіньковський, Роман Мінін, Аліна Клейтман, Тарас Камєнной тощо, які в різні роки були учасни- ками «Нон Стопу», отримували і продовжують отри- мувати активну підтримку в професійному розвитку) [9:48]. Багато художників, які брали участь у перших випусках, сьогодні виставляються в найкращих га- лереях України та світу. Сам фестиваль набув між- народного статусу, що сприяє обміну культурним та виставковим досвідом між молодими харківськими та закордонними митцями. Висновки. Аналіз літератури унаочнює, що мо- лодіжні фестивалі виконують кілька функцій, таких як популяризація сучасного мистецтва; комунікація різноманітних творчих особистостей та груп; репре- зентація новаторських художніх проектів; пошук та пропагування молодих талантів. Фестивалі сьогодні визначають напрями розвитку мистецтва та форму- ють нові творчі ідеї, стають середовищем народження художніх новацій, формують смаки глядача, відкрива- ють нові імена і, навіть, напрямки в мистецтві. Молодіжні фестивалі в Харкові стали для худож- ників професійною стартовою площадкою, сприяли формуванню експозиційного досвіду, пошуку нових імен. Таким є фестиваль предметного дизайну «Во- допарад», який відіграє важливу роль в розвитку су- часної школи дизайну в місті. Визначною подією в ВІСНИК 161 Мистецтвознавчі та культурологічні аспекти дизайну художньому житті Харкова стало проведення в місті одного з етапів Всеукраїнського фестивалю «Культур- ні герої». Участь в конкурсі харківських митців спри- яла розвитку регіонального мистецтва, обміну між художниками творчим та експозиційним досвідом. Акумулюючи в собі основні сегменти культурного життя міста (художників, літераторів, театралів, музи- кантів, кураторів, критиків, телевізійників тощо), про- ект «Культурні герої» став універсальним місцем для мистецької взаємодії, результатом якої було створен- ня новаторських художніх продуктів. Це, передусім, стимулювало появу в Харкові нових творчих заходів, зокрема, організації фестивалю молодіжних проектів «Non Stop Media». Важливим етапом розвитку сучасного мистецтва в Харкові на початку 2000-х була поява фестивалю «Non Stop Media», який став постійною професійною площадкою для молодих художників різних спряму- вань. Специфікою фестивалю протягом шести сезо- нів стало звернення, з одного боку, до новітніх мис- тецьких видів та жанрів, зокрема – мультимедійних, і, з іншого боку, до традиційних видів мистецтва, що сприяло їх адаптації та розвитку в умовах новітнього мистецького процесу. Перспективи подальших досліджень. Перед- бачається проведення досліджень розвитку інституту кураторства в Харкові. Список використаної літератури: 1. Алфьорова З. Межі видимого: становлення візуального мистецтва: моногр. / З. І. Алфьорова.– Х.: ХДАК, 2008.– 268 с. 2. Водопарад: 6 – 28 января 2003: каталог. – Х., 2003.– 94 с. 3. Водопарад: 2001, 2002, 2003, 2004: каталог. – Х., 2004. – 80 с. 4. Вышеславский Г. Фестиваль как поиск согласия / Г. Вышеславский // Галерея. – № 7-8. – 2001. – С.12-13. 5. Вишеславський Г. Чому «герой» і навіщо «культурний»? / Г. Вышеславский // Фестиваль «Культурні герої»: каталог: К.: Гнозис, 2002. –159 с. – С.157 – 159. 6. Зінченко О. Vivat, фестиваль! / О. Зінченко // Фестиваль «Культурні герої»: каталог: К.: Гнозис, 2002. –159 с. – С.7-8. 7. Інтервью з Т. Тумасян / брала Н. Бахмет [з особистого архіву автора]. – Х., 2006. – С.3. 8. Коваль О. «NON STOPMEDIA»: визуальная интрига познания / О. Коваль // Ватерпас. – 2003. – № 45. – С.68-71. 9. Конєва М. У ритмі Non Stop / М. Конєва // Art Ukraine. – 2012. – 3 квіт. – № 2 (27). – С. 48 – 49. 10. Корнев А. Пожелания для «биенналия» / А. Корнев // Non Stop Media: IV фестиваль молодежных проектов, 12.05 – 7.06.2008 г.: каталог. – 112 с. – С. 7. 11. Николаева П. Семиотика фестиваля как формы праздничной культуры / П. Н. Николаева //Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата культурологии 24.00.01. – Краснодар, 2010. – 24 с. 12. Резникова Е. Фестиваль искусств как синтетическое художественное пространство / Е. В. Резникова : автореф. дисс… канд. искусствоведения: 17.00.09. – СПб., 2006. – 186 с. 13. Рибалко С. Предметний дизайн як медіа сучасного мис- тецтва // Від серця до серця : каталог вист. — Х., 2004. — С. 116-117. 14. Рыбалко С. Non Stop Media : миф, ритуал, память / С. Рыбалко // Галерея. – 2003. – № 2-3 (14-15). – С. 42 – 43. 15. Савицкая Л. Искусство Харькова на переломе столетий / Л. Савицкая // Традиції та новації у вищій архітектурно- художній освіті. –2008. – Вип. 1, 2, 3. — С. 109 – 112. 16. Сидоренко В. Візуальне мистецтво : Від авангардних зрушень до новітніх спрямувань. Розвиток візуального мистецтва України ХХ – ХХІ століття / В. Д. Сидоренко; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. – К.: ВХ [студіо], 2008. — 187 с. 17. Соловьев А. Взгляд на украинское искусство 2002 года / А. Соловьев // Фестиваль «Культурні герої» : каталог.– К.: Гнозис, 2002. – С.15-22. 18. Хаматов В. Культурні герої – 2002 / В. Хаматов //Фести- валь «Культурні герої»: каталог: – К.: Гнозис, 2002. –159 с. – С.9-10. 19. Non Stop Media: Блиц фестиваль проектов, 20.03 – 12.04.2003 г.: буклет. – Х., 2003.– 20 с.