Чим менше слів ми витрачаємо на опис істини – тим легше її можна впізнати. Але сама наша спроба передати істину словами призводить до того, що істина ховається від нас і ми не в змозі розгледіти її справжню сутність.
Питання “ідентифікації”, певної істинності, ми намагались проявити та відстежити експериментальним шляхом, віднаходячи архетипові структури та сюжети, що відображаються у фотографії за допомогою основних методів роботи з натурою у студійній зйомці. Переходячи від одного етапу до іншого, задаючи різноманітні теми, ми дозволяли натурі самостійно рухатися від одного образу до іншого через психологічну тимчасову «реальність» подій, що розігрувалися. Сценарій був достатньо інтуїтивний, що дозволило простежити певний синтез між відстороненістю та повною ідентифікацією з образом.
Серія портретів відображає одночасно і боротьбу, і потрапляння до образу, в той час як «фігури» представляють майже чисту повну ідентифікацію з культурно-соціальним образом, який щільно увійшов до несвідомого людей протягом останнього часу.
«Універсальність» – широко розповсюдженість, загальність, цілість, звичаєвість, тотальність, всеоб’ємність, необмеженість, всеохопність, всеосяжність, глобальність, загальноприйнятність, взаємозамінність, загальновживаність.
«Ідентифікація» – тотожність, ототожнення, те, що робить істоту відмінною і здатною до впізнання або розпізнання.
Принцип логіки, що стверджує, що об`єкт існує як такий. Персональна ідентифікація – відноситься до численної ідентифікації образів (протягом існування) особистості крізь час – простір континууму.
