Пов'язані профайли художників
Ганна Сидоренко належить до кола мисткинь з усамітненою художньою практикою поза відомими художніми об’єднаннями, групами чи мистецькими рухами. Сидоренко розвивала свою практику та ствердилася як художниця протягом 1990-х – 2000-х років, у 2010–ті співпрацювала із «Галереєю Гері Боумана» у Львові, займалася кураторством виставок у місті.
Сидоренко народилася в Донецькій області у 1958 році. Вона навчалася у Луганському художньому училищі, а пізніше переїхала навчатися до Харківського художньо-промислового інституту (нині — Харківська державна академія дизайну і мистецтв), з середини 1990-х років художниця мешкає у Львові.
Художню практику Сидоренко розпочала у середині 1980-х років, паралельно викладаючи у Донецькому художньому училищі. До ранніх робіт належать студентські пленерні твори, живопис та графіка, приміром, графічний автопортрет, який художниця створила у Львові на тлі металевої огорожі вулиці Вірменської. Ця робота стала знаковою для Сидоренко через вписування себе у ландшафт Львова, до якого за 10 років художниця назавжди переїде. Подібні автобіографічні вузли у практиці авторки надалі визначатимуть її розвиток та зміни тематичних і візуальних рис.
Ранньому періоду практики Ганни Сидоренко притаманний інтерес до абстрактних мінімалістичних форм, як-то у графічній роботі «Задача без відповіді. Присвячується Іву Кляйну» 1991 року з акцентом на тонких кольорових лінійних геометричних фігурах, що візуально наче ламаються на фактурній крейдяній поверхні паперу. Або ж інтерес до рельєфного монохромного живопису, що фокусує увагу глядача на нюансах фактури, тону і кольору. Серед таких — нині втрачені роботи із Седнівських пленерів (1988–1991), де авторка експериментувала та створювала об’єми з допомогою нашарування і буквально нарощувала фактури полотна: приміром, однотонна до полотна нитка, що закатана у поверхню і помітна лише при ретельному розгляданні як фактурний елемент живописної поверхні; або ж триптих «Композиції» 1992 року зі джгутом на поверхні картин у різних конфігураціях, що тоновані, відповідно, у золотий, бронзовий та срібний кольори. Це був короткий період створення об’єктного живопису, де полотна частково набували ознак асамбляжу та перетворювалися у просторові живописні форми.
Ганна Сидоренко виходить за межі картинності на початку 1990-х років. Спільно з львівським художником Сергієм Якуніним вона створила лендарт інсталяції, які розширюють практику авторки щодо роботи з об’єктами у заданому просторі. Під час Седнівських пленерів на поверхні примерзлої річки художники створили декілька спільних лендарт інсталяцій із природних елементів, що змінювалися не лише від погодних умов, але і від взаємодії місцевих жителів із ними.
Серед спільних лендарт проєктів в седнівському ландшафті варто виокремити індивідуальну роботу Ганни Сидоренко — просторову реді-мейд інсталяцію «Відра» 1991 року. Художниця сформувала із пошкоджених морозом відер інсталяцію у вигляді колони як алюзії буденності, омаж до знаменитої скульптури «Нескінченна колона» румунського художника Костянтина Бранкузі. Подібна символічна форма належить до міфологічного дохристиянського образу «осі світу», що поширений у міфологічних концепціях різних народів. Ця та інші роботи виокремлюють у практиці Ганни Сидоренко тематично-ідейну лінію, що у різних художніх формах видозмінювалася або у метод роботи з об’єктом, або ж ставала темою художньої виразності — це захоплення медитативним, міфологічним та сакральними атрибутами з метою переосмислення їхніх нашарованих значень і звернення до сутності форм.
До таких сакральних інструментів і засобів виразності доречно віднести й образи її незбережених творів, як-то практику фарбування каміння в річці з метою підкреслити їхнє сяяння у воді та звернутися через цей художній образ до першооснови форми й світла. До таких робіт належать й інсталяції в матеріалі золотого та срібного кольору, що на думку художниці, не є кольорами, а є чистими ідеями в художніх творах: золото, срібло, чорний та білий кольори тут варто розглядати як певні ідейні камертони, сакральні навантаження та сховані загадки. Золото асоціативне, і на картині воно відсилає до іконопису, а у якості каміння під водою — до викопних, первісних цінностей. Або ж шматок тканини на планці як утілення образу хоругви, носія символічного релігійного значення.
Використовуючи артефакти природи, Ганна Сидоренко буцімто грається ними у просторі, щораз проявляючи доданий сенс та нюанс сприйняття контексту певного середовища. Свої роботи у резиденціях та на природних локаціях художниця створювала in situ (з лат. «на місці»), орієнтуючись на середовище. Вони наче позначають простір, виокремлюють його із ландшафту.
Так виокремлюється і тема троїстості у практиці Сидоренко, часто самі простори її диктували — у тричастинній експозиції та послідовності інсталяцій початково існує внутрішня драматургія та логіка розгортання оповіді. Іншою темою є уособлення крізь себе та індивідуальний досвід колективного образу жіноцтва. Певною мірою така автобіографічність проявлена у її фотоперформансі «Фази місяця» 1996 року, роботі-архіві «Шпиталь» 1997 року та інсталяції «99 кроків» 2003 року.
Метод художниці полягає у процесуальності, увазі до оптичних й кінетичних нюансів існування об’єкту у просторі. Місце і ситуації буцімто вмикають її до створення певної реакції, за чим проглядається певна медитативність і делікатне привнесення художньої форми у природне середовище. Такі методи роботи із простором натхненні буддійською філософією та уповільненим спогляданням. Буддійська медитативність і поетичність проходить через практику художниці непрямо, радше дотично, через контекст та ненасильницьку взаємодію із природним середовищем.
Свої твори художниця неохоче називає, у такий спосіб вона залишає їх відкритими до інтерпретацій: «Створена художня робота — це віднайдена рівновага між тобою і середовищем. Будь-яке порушення цього балансу (особливо привнесення назви) — це як привідкрити чужу таємницю або хибно зорієнтувати глядача. Саме тому більшість наших робіт не мають назв» [5]. На думку художниці, привнесення глядачем індивідуальної візії у трактування художніх робіт є досвідом споглядання, що рівноцінний художньому досвіду творення.
Художниця займає особливе місце в історії мистецтва довкілля в Україні, а також відрізняється системним і лінійним розвитком власної практики протягом 1990-х-–2000-х років. Мистецтво Ганни Сидоренко унаочнює взаємозв’язки елементів між собою та людини із середовищем. Вона конструює свої художні висловлювання, користуючись широким арсеналом медіа, зокрема фотографією, відео, перформансом, роботою з архівами, інсталяцією для заданого простору та лендартом. Роботи з перенесенням природних об’єктів у простір білого куба галереї пов’язані з досвідом художниці у створенні лендарт об’єктів, а інструментами художньої практики стають вода, дерево, пір’я, пісок, камінь, лід, сонце, пар — як утілення чотирьох елементів природи. Натомість досвід створення спільних художніх робіт та виставкових проєктів разом із Сергієм Якуніним, Глібом Вишеславським, Групою ACADEMIA та художницею Акелай Зелл пізніше проявився у кураторській практиці Ганни Сидоренко в «Галереї Гері Боумана» у Львові [3] [8].
Бібліографія
- Фурдияк, Олекса. Жестокость, как феномен моды… безперспективна. Анна Сидоренко, Сергей Якунин/ EXCESsus. 1998-1999/ — http://artmedium.com.ua/archives/536
- Лібет, Світлана. Уявний діалог: про виставку “Чому у Львові будуть художниці”/YourArt, від 21. 02. 2021. — https://supportyourart.com/stories/uyavnyj-dialog-pro-vystavku-chomu-u-lvovi-budut-hudozhnyczi/
- Мисюга, Богдан. 10 років галереї Гері Боумана/ zbruc.eu, від 21.05.2020. — https://zbruc.eu/node/97845
- Вишеславський Гліб, Сидор-Гібелинда Олег // Термінологія сучасного мистецтва, Paris-Kyiv, Terra Incognita, 2010. — С.227-235.
- Мистецтво довкілля. Україна 1989–2010: Альбом — К.: “Софія-А”, 2010. — 200 с.: іл. 342
- Шиллер, Валерія. Седнівські пленери/ KORYDOR, від 26.05.2017. — http://www.korydor.in.ua/ua/glossary/sednev-plenery.html
- Відео-документація проєкту “3/3”, 1993. Автори Сергій Якунін, Ганна Сидоренко, Гліб Вишеславський/ mitec.ua від 14.03.2016 — https://mitec.ua/retrospektiva-jakunina-3-3/
- Катериненко, Ната. Розмова з Ганною Сидоренко про 10 років діяльності “Галереї Гері Боумена”/ mitec.ua, від 25.05.2020. — https://mitec.ua/10-rokiv-diyalnosti-galereyi-geri-boumena/