Жанна Кадирова. «Сфери» із серії «Заповнення». 2012. Вигляд експозиції
Опис серії
У цій серії Жанна Кадирова пропонує мистецьку концепцію «заповнення». Спільним для проєктів є вирізання з плитки колоподібних форм, що і фізично, і змістовно наповнюють обрані об’єкти чи цілі простори — від посуду до інтервенцій у бетонний ландшафт міст.
Одним з перших варіантів серії стала інсталяція з кухонним посудом, де кожен предмет було заповнено ідеально рівним шаром кераміки, що створювало ілюзію налитої рідини. Під час однієї з лекцій у Київській академії медіа мистецтв (КАМА) Кадирова розповідала, що ці заповнення є подвійною оманою, адже під тонким шаром плитки залишається порожнеча. Художниця прагнула підважити поняття змісту та вмісту: наскільки те, що видається повним чи змістовним, є таким насправді, а наскільки — лише здається? Водночас вона осмислює місце модерністських експериментів у локальному контексті, відмовляючись від реалістичних композицій, які пропагували під час її навчання. Її скульптурні об’єкти певною мірою перегукуються з ідеями американського живопису кольорового поля 1940–1950-х років і мінімалістичного мистецтва загалом. Вочевидь, вона не просто відтворює цю тенденцію світового мистецтва з минулого, а радше випробовує формалістські жести в побутових сценах, поєднуючи низьке і високе, галерейне і побутове, естетичне і критичне. Крім того, художниця послідовно розвиває роботу з одним матеріалом, який має власну історію.
Відповідно до початкового задуму мисткиня відтворювала серію «Заповнення» на вернісажах власних виставок: вона наповнювала стаканчики кахлями, які імітували червоне вино. Усі відвідувачі могли «почастуватися напоями» й забрати ці об’єкти із собою. Часто такі інсталяції мімікрували під застілля або ж нагадували місце прибирання чи ремонту, сліди якого залишили після завершення монтажу.
Іншим варіантом проєкту стала серія інтервенцій у бетонні тротуари й інші зони руху пішоходів, де були щілини чи отвори. Їх художниця так само заповнювала кольоровою плиткою. Різноколірні пластини в сірому бетоні посилювали увагу до зруйнованих ділянок або наслідків індустріальної діяльності. З одного боку, Кадирова «латає» простір за допомогою мистецтва, а з другого — навпаки, привертає увагу до наявних проблем. Також ці роботи часто ставали способом маркування простору — дорогих для художниці місць або випадкових точок на мапі, які згодом набували для неї ваги. Більшість інтервенцій, як і інші зразки стихійного вуличного мистецтва, із часом зникли.
