Жанна Кадирова. «Монументальна пропаганда». 2013. Смальта, плитка

Жанна Кадирова. «Монументальна пропаганда». 2013. Смальта, плитка
Автор
Роки створення
2013
Опис роботи

Масштабне мозаїчне панно Жанни Кадирової відсилає до традиції монументального мистецтва, яке було частиною радянської пропаганди. У цій роботі, якщо порівнювати з попередніми проєктами, художниця не лише переосмислює апропрійовану Радянським Союзом комуністичну ідеологію рівності, викриваючи її тоталітарну сутність, а йде далі. Вона критично підважує інструменти впливу будь-якої ідеології, заміщуючи образи минулого сюжетами із сучасності. Колишні агітаційні плакати сьогодні трансформувалися в рекламні банери, що транслюють ідеї достатку та яскравих розваг. Так, на передньому плані ми бачимо впізнавані образи з рекламної кампанії парфумів Versace 2013 року під назвою Eros: художниця скрупульозно відтворила постать оголеного юнака із червоною мантією на плечах і флаконом аромату в руках, збільшеним у десятки разів. На другому плані різноколірна плитка фіксує яскраву вечірку із шампанським, феєрверками й іншими атрибутами розкоші: годинником, дорогою червоною автівкою, вечірнім вбранням героїнь і героя. Роботу вперше представлено на виставці номінант_ок премії PinchukArtCentre Prize 2013, що також відображено в композиції: підлога на панно повторює кольори й патерн плитки, якою викладено діл у залах артцентру. Мистецькі активи, заможні інституції та агенти поля стають частиною системи капіталістичного збагачення.

Жанна Кадирова. «Монументальна пропаганда» (фрагмент), 2013, смальта, плитка
Жанна Кадирова
«Монументальна пропаганда» (фрагмент). 2013. Смальта, плитка
Жанна Кадирова. «Монументальна пропаганда». 2013. Смальта, плитка
Жанна Кадирова
«Монументальна пропаганда», 2013. Виставка номінант_ок премії PinchukArtCentre Prize 2013, вигляд експозиції, PinchukArtCentre, Київ (Україна), 2013

У цій роботі художниця поєднує методи постмодерністської та постколоніальної критики. З одного боку, вона вдається до іронічної гіперболізації, насичуючи зображення артефактами неоліберальної культури споживання. З другого — підважує як епістемологічні засади, так і візуальні коди радянської неоколоніальної політики. Зрештою, мисткиня зіставляє обидві системи, адже, попри змістові й візуальні відмінності, їх поєднують маніпулятивність та експлуататорська природа.

За цей проєкт Жанна Кадирова здобула головну премію PinchukArtCentre Prize 2013.