Лада Наконечна. «Голова, що подорожує, або Умовні рефлекси № 2» (толерантність, компроміс, конформізм). 2023

Ця інсталяція є продовженням проєкту в межах колективної виставки «Калейдоскоп історії. Українське мистецтво 1912–2023», перша частина якої відбулася в галереї «Альбертінум», Дрезден. «Умовні рефлекси № 2» Наконечна створила для Museum De Fundatie в нідерландському Зволле. 

Обидві частини об’єднує дослідження західних публічних колекцій. А також спільним є центральний об’єкт — гіпсова голова з обрубаними краями, яку зазвичай використовують студенти художніх академій під час вивчення 3D- моделювання і зображення об’єму через співвідношення світла і тіні. Художниця обклеїла грані голови дзеркалами та підвісила об’єкт до стелі сторчма, неначе дискокулю. За задумом мисткині, дзеркальна голова має слугувати інструментом відображення реальності, що вважалося головним завданням художника в марксистсько-ленінській естетиці. Натомість сонячні зайчики, що їх пускають площини голови, відбиваючи світло спрямованих на неї ламп, підсвічують портрети з місцевих колекцій і дозволяють глядачам подивитися на них відсторонено та опосередковано.

Якщо в Альбертінумі це були портрети «простих героїв» (робітник, студент, медсестра тощо) соцреалізму часів НДР, то у Зволльському Museum de Fundatie Наконечна виставила в експозицію частину величезної (59 об’єктів) колекції портрет однієї людини — Дірка Ганнеми, дарувальника колекції і колишнього директора музею. Визнаний меценат, закарбований у низці портретних зображень у різних стилях і техніках, він водночас залишив у своїй біографії такі факти, як колабораціонізм під час нацистської окупації Нідерландів у Другій світовій війні та помилкова атрибуція картин Йоганнеса Вермеєра. «Голова-мандрівник» Лади Наконечної «підсвітила» локальну історію мистецької колекції, її колишнього власника та пам’яті про нього. Так художниця, що вимушено перебуває за межами України з 2022 року, аналізує колекції західних музеїв, вишукуючи в них складні історії та ставлячи незручні питання до місцевого глядача та його заспокоєного погляду. 

Інституційна критика Наконечної продовжилася в Музеї образотворчих мистецтв (MdbK) у Лейпцигу. Але роботу «Дискурсивна пастка соцреалізму, або Як дивитися на самовпевнену людину з НДР. Інтервенція до розділу Gesichter der Arbeit виставки The 20th And 21st Century» їй довелося зняти вже наступного дня через скаргу родичів художника, чию картину переосмислила Наконечна.