Лада Наконечна. «Апропрійовані фрази» (з «Добра людина з Сичуані: притча-парабола» Бертольда Брехта). 2012. Інсталяція (п’ять проєкторів, графіт на стіні). Розмір варіюється

Опис роботи

Робота розташовувалася у досить вузькому коридорі. На одній стіні були інстальовані низка проєкторів, що демонстрували екрани із репліками з п’єси німецького драматурга і поета Бертольда Брехта. Глядачі, проходячи коридором, неодмінно затуляли світло проєкторів і власною тінню затьмарювали написане на екранах. На поміч приходить дубльований текст, який Лада Наконечна нарисувала на стіні. Але продубльовані самі лише репліки, а не імена героїв, що їх промовляють. Так художниця вводить глядача водночас і у стан часткової розгубленості та відчуженості від брехтівської п’єси, і у стан посиленої суб’єктності та необхідності вступати у своєрідний діалог, відповідаючи на репліки, вже написані рукою мисткині.

У цій роботі вона напряму звертається не лише до цитування твору Брехта, але й реагує на його славетний «ефект очуження» (нім. Verfremdungseffekt), застосований в межах його авторського жанру «епічного театру» (п’єса «Добра людина з Сичуані», (1941) є яскравим його прикладом). Очуження передбачає відмову глядача від співпереживання і «віри» героям та дійству загалом, натомість пропонує йому відстороненість та критичну рефлексію, що має привести до самостійних висновків. Сам брехтівський термін очуження відсилає до марксівського відчуження (нім. Entfremdung) — терміну, що позначав стан робочого класу, позбавленого засобів виробництва і продуктів власної праці через експлуатацію капіталістами. Через те що традиційно обидва поняття перекладаються українською як «відчуження», Наконечна використовує гру слів і називає роботу «Відчужені фрази», а виставку, до якої вона ввійшла, — «Ефект відчуження», свідомо переплітаючи терміни двох відомих німців.