Василь Цаголов. Я більше не художник. 1994. Перформанс

Автор роботи

Робіт у серії: 4

Категорія: Перформанс

Техніка: перформанс

Матеріали: костюм, фрак


Створено: 1994.04 р.

На замовлення / за підтримки: Галерея "Бланк Арт", Київ, Україна

Місце створення: Галерея "Бланк Арт", Київ, Україна

Опис роботи

Перформанс Василя Цаголова «Я більше не художник» проходив у галереї «Бланк Арт» у квітні 1994 року.

Дійство почалося з того, що Цаголов, одягнений у фрак, зачитав свій маніфест про неможливість бути художником в умовах ринку і «художньої промисловості». «Період навіювання і нав’язування, “висмоктані з пальця” загальних ідей, як і приватної творчої проблематики, різних комплексів завершується»1, заявив він. — Очевидно, що ринок образотворчого мистецтва, як і будь-яка інша велика афера, перестане приносити прибуток і з часом припинить своє існування. Більшість галерей закриється, решта ж музеєфікуються або перетворяться на клуби для душевнохворих».

Після цього митець заспівав a cappella відомий російський романс «Только раз бывает в жизни встреча» і виконав елегантний стрибок, заявивши, що він більше не художник.

Жест Цаголова не втратив актуальності й сьогодні, але розвинувся в іншій площині. Режисер Олексій Радинський продовжив думку свого колеги в документальному фільмі «Тисяча виставок на рік» (2017). Радинський розмірковує про те, що чинна система, у якій перебуває культура взагалі, вимагає від будь-якої інституції кількісні показники, відтак постійно тиражовані смисли втрачають свою вагу, стають частиною тотальної промисловості, що руйнує культуру зсередини.

1 Цаголов, Василий. Я больше не художник. 1994.