Валерія Трубіна. Цар-риба. 1989. Полотно, олія, темпера. 300 × 200 см

Автор роботи

Розміри: 300 см x 200 см

Категорія: Живопис

Техніка: живопис

Матеріали: олія, полотно, темпера


Створено: 1989 р.

На замовлення / за підтримки: немає

Місце створення: майстерня художниці у Київському державному художньому інституті

Місце знаходження: Національний художній музей України

Опис роботи

«Цар-риба» належить до раннього періоду творчості Валерії Трубіної, на який припадає її активна участь у легендарному сквоті «Паризька комуна» та експерименти з живописною мовою. Твір написано навесні 1989 року в майстерні Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури), але вже поза освітньою програмою.
На картині зображено велетенську Цар-рибу, у якої тіло людини, чотири руки і довгий хвіст. У трьох руках вона тримає свої атрибути — ріг достатку, книгу Закону та каральний меч, а четвертою рукою благословляє. Перед нею стоять люди, склавши руки для молитви. У цій роботі Трубіна звертається до індуїстської міфології, впливу якої на той час зазнала. Композиція відтворює легенду про Великий потоп, який спустошив увесь світ. Риба — одна з інкарнацій бога Вішну, котрий з’являється з води, щоб урятувати першолюдину Ману — праотця нової людської раси. Як і Ной у Старому Заповіті, Ману був обраний на роль першолюдини як одинокий праведник у часи Великого гріха. Над Цар-рибою зображено червону квітку лотоса — символ духовної чистоти. За індійською міфологією, лотос з’являється з пупка Вішну, з якого народжується Брахма, котрий, своєю чергою, створює інших живих істот.
Уся верхня частина композиції має активний червоний колір — це колір полум’я, яке є священною стихією і втілює божественну справедливість. Фігуру Цар-риби обведено червоною лінією, яка розділяє світ духовний і матеріальний. Такий прийом (використання червоної лінії) часто фігурує в інших творах художників «Паризької комуни».
У правому горішньому куті зображено багатоголову істоту — страшного демона, з яким бореться Вішну, щоб урятувати світ. Робота, написана складного 1989 року (за два роки до розпаду Радянського Союзу), багато в чому пророча. Випадково чи ні, але міфічний демон має впізнавані риси Леніна, що переносить міфологічний сюжет у площину сучасності і відбиває надію на масштабні зміни та появу мудрого правителя, який порятує світ.

Коментар Тетяни Жмурко

Коментар дослідника

На заднику роботи видно, що її було підписано іменем Олега Голосія. Під час передачі роботи в колекцію Національного художнього музею України 29 жовтня 2016 року Валерія Трубіна переписала роботу своїм іменем. У 1990-ті самі художники підписували свої роботи дуже рідко, і хтось без відома авторки неправильно атрибутував роботу, приписавши її Голосію.

Історична довідка

1989 рік уважається «кінцем радянської системи». У липні того року почався всеукраїнський страйк гірників, а у вересні було створено Народний рух України за перебудову.

Виставки

Перша колекція (2003.11.22 - 2003.12.05)
Олександр Соловйов (куратор), Павло Керестей, Валерія Трубіна, Максим Мамсіков, Дмитро Дульфан, Олександр Гнилицький, Анатоль Степаненко, Юрій Лейдерман, Юрій Соломко, Ілля Ісупов, Дмитро Кавсан, Ілля Чічкан, Гліб Вишеславський, Сергій Солонський, Кирило Проценко, Олег Голосій, Василь Рябченко, Марина Скугарєва, Олег Тістол, Верещак-Зінець, Віктор та Сергій Кочетови, Сергій Кочетов, Анатолій Ганкевич, Леонід Войцехов, Перці, Олександр Ройтбурд, Лариса Резун-Звездочетова, Павло Маков, Олександр Шевчук

Українська Нова хвиля. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 1990-х років (2009.09.18 - 2009.11.01)
Оксана Баршинова (куратор), Валерія Трубіна, Максим Мамсіков, Сергій Панич, Микола Трох, Дмитро Дульфан, Леонід Вартиванов, Олександр Гнилицький, Юрій Соломко, Дмитро Кавсан, Ілля Чічкан, Гліб Вишеславський, Арсен Савадов, Савадов-Сенченко, Георгій Сенченко, Олег Голосій, Кирило Проценко, Василь Рябченко, Марина Скугарєва, Анатолій Ганкевич, Група Ганкевич-Мігас, Леонід Войцехов

Пов'язані документи